24 грудня легендарному вокалісту Motörhead Леммі Кілмістеру виповнилося 70 років!
В Різдвяну ніч 1945 року католицька сім’я Кілмістерів поповнилася первістком, якого назвали Ян Фрейзер. Вже за 3 місяці батько покине дружину з немовлям, і до 10 років Ян зростатиме безбатченком. Вітчима і його дітей він не сприйме і потрапить до школи–інтернату. Подейкують, що саме тут виникло прізвисько Леммі. Хоч сам Кілмістер і намагався це спростувати, але його однокласники пам’ятали, як він позичав гроші для одноруких бандитів. Lend me (позич мені) він промовляв настільки часто, що ці слова злилися в одне.
Леммі зростав в Уельсі, де, як він казав, "було прикольно англійському школяреві серед семи сотень валлійських, зокрема з антропологічної точки зору". У старших класах він почав цікавитися кіньми і рок–н–ролом. Леммі було 16, коли він побачив виступ Бітлів у Каверн–клубі, і почав грати на гітарі. У 1968 році Леммі потрапив у гастрольну бригаду Джимі Хендрікса, де отримав неабиякий музичний досвід. Того ж року він з гуртом Sam Gopal записує альбом і синґл, які стали першими аудіо зразками і голосу Леммі, і його гри на гітарі.
В 1972 наш герой став басистом і вокалістом лондонського гурту Hawkwind, який називають першою серйозною бандою Леммі. Саме тут він випрацював особливий стиль гри на басу, на який вплинув його досвід гітариста. З гуртом Леммі записав два альбоми. А ось третій вийшов уже без нього — Кілмістера вигнали після арешту за зберігання наркотиків. До платівки потрапив лише один трек під назвою Motorhead, написаний і записаний ним.
2004 року Дейв Ґрол випускає альбом його паралельного проекту Probot. Безліч музикантів доклали до нього руку. Про трек Shake Your Blood, записаний з Леммі, Дейв сказав: "Доти я не зустрічався з цим, справді, героєм рок-н-рола. Під три чорти йдуть і Річардс, і Преслі: справжній король –— це Леммі. Він є живою, дихаючою, бухаючою, трясця, легендою. Всі інші й близько не стоять".
Друге місце в переліку 50-ти найкращих металевих пісень від Ґібсона посів Піковий туз гурту Motörhead. Автори зазначають, що ця музика заводить скоріше і міцніше, ніж будь-яка інша. "Від першого натиску Леммі на педаль під час вступного рифу пісня не визнає компромісів. Якщо вона не змушує вашу кров кипіти, то ви просто не маєте пульсу!" Дійсно, публіка настільки шаленіє на концертах, що й не помічає, як іноді замість Ace Of Spades (піковий туз) Леммі проказує Eight Of Spades (вісімка пікова).
Складаючи перелік найкращих басистів, журнал NME отримав лист від читача: "Якщо вам прийде в голову оминути увагою Леммі, я відпишуся від журналу. Бо професійний журналіст не пропустить унікального басиста всіх часів". Журнал не забув про Кілмістера, і включаючи його до переліку найкращих, зазначив: "Леммі звучить так, наче наковтався лез, він лупить по струнах так, наче "завтра" ніколи не настане, його рифи завжди прямі і потужні".
Усі 40 років Motorhead залишається вірним своєму власному стилю, який Леммі називає "просто рок-н-рол". Сталим є і склад, що не мінявся вже 20 років: Леммі — бас і вокал, Філ Кембел — гітара, Міккі Ді — барабани. В останні роки здоров’я Кілмістера не дає гурту виступати з тією ж інтенсивністю, що й раніше, проте нові альбоми демонструють вірність традиціям і стилю. Леммі каже: "Якщо здоров’я не дозволить гастролювати, я все одно писатиму альбоми".
Леммі колекціонує німецьку атрибутику Другої Світової. Зокрема, всім відомі його кашкет вермахта або Залізний хрест на шиї. Це свого часу призвело до звинувачень у симпатіях нацистам. Та Леммі наполягає, що бачить у цьому лише естетичні цінності, і називає себе антифашистом. Якось на концерті у Дрездені він показав на реквізитний бомбардувальник Ланкастер і запитав у публіки: "А що, німці, давно ви цю штуку тут бачили?"
Найсильнішим альбомом гурту Motorhead у 90-х справедливо називають Bastards, 1993 року. Так Леммі хотів назвати свій гурт у 1975. Різнопланові пісні, швидка і потяжчена музика дуже полюбилися фанатам. А пісня Born to Raise Hell увійшла в саундтрек фільму Airheads (1994). В одному з епізодів, коли кожен згадує ганебні факти зі шкільного минулого, з’являється і сам Леммі, який зізнається, що був редактором стінгазети у шкільні роки. Пізніше виявилося, що то було правдою.
Кілмістера якось понесло: "Ролінги — це мамчині синки. Такі собі відмінники з околиць Лондона. Мені вони подобалися, але з Бітлами їх і рівняти нічого: ні приколів, ні оригінальності, ні подачі. Все, що в них було — це незграбний танцюрист Джаґґер. Так, цікаві записи були, а от на сцені... то була нудота". Напевно, щоб виправити цей недолік, в найновіший альбом Bad Magic 2015 року Леммі включив кавер на одну з пісень ролінгів.
