1975 року гурт AC/DC працював над записом альбому “Т.N.Т”. Продюсер Джордж Янґ (брат Енґуса й Малкольма) вирішив, що для треку “It's a Long Way to the Top” потрібен особливий інструмент. Знаючи, що Бон – з Шотландії і грав у шкільному оркестрі волиністів, Джордж сказав: «Боне, а чому б тобі не зіграти на волинці?». Той випнув груди і заявив: «Без проблем!». Та проблема була: в оркестрі Бон Скотт бив у барабани і ніколи не тримав волинку в руках. Наступного дня він купив за скажені гроші волинку і закрився з пляшкою у готельному номері. За кілька днів нелюдських зусиль, під прокльони сусідів по готелю, він навчився видобувати з інструменту потрібні звуки. Легендарний фінал історії відбувся 23 лютого 76 року під час зйомок кліпу. Музиканти всілися на відкритій платформі вантажівки і помчали людними вулицями Мельбурна, граючи свій хіт. У центрі кузова гордо стояв Бон, одягнений у жилетку на голе тіло, і видував сольні партії на волинці, шокуючи перехожих. Цей виступ став революцією в рок-музиці: ніхто до AC/DC не здогадувався поєднати народний інструмент із зухвалим хард-роком. Волинку згодом вкрали фанати прямо з гастрольного автобуса, але цей запис назавжди закарбував Бона Скотта як одного з найбільш творчих безумців у рок-музиці.
