В ніч на 19-те лютого у Києві увійшла в історію як один з небагатьох фактів, коли народ вистояв і пішов у контрнаступ. На боці людей було чимало факторів: починаючи з вітру, що хилив вогонь з підпалених барикад на агресорів і закінчуючи, безумовно, звитягою людей, які чітко знали, за що вони стоять до останнього. Коли броньована машина спробувала з розгону розбити барикади, це завдяки міцності споруди просто не вийшло, натомість на БТР посипалися коктейлі молотова. Машина відступила, повстанці отримали неймовірний заряд мотивації. А першим була пісня. Оборонці самі передавали прохання до сцени, зведеної для промов у тилу протестувальників, ввімкнути ту чи іншу пісню. Під час одного із загострень над охопленими вогнем барикадами залунала "Я не здамся без бою".
Пісня – це як дитина. Ти її зрощуєш. І, як і з дітьми, буває, що доки вона зросте, із чогось фантастичного, пісня перетвориться на справжнє розчарування.
Phil Collins
Genesis
