Він відмовився від використання гітарного медіатора у 1980-х роках, зрозумівши, що може видобувати зі струн різноманітні звуки, перебираючи їх великим пальцем, безіменним— регулятор гучності, а мізинцем — панель вібрато. Смикаючи за струну, а потім «гасивши» звук регулятором гучності, він створив унікальне звучання, яке створювало різні враження, зокрема, нагадувало людський голос. Ерік Клептон сказав якось: «Вся магія Джеффа – в його руках». Це лише один з сотні прийомів, які перейняли нинішні гітаристи. І хоча минулого року віртуоз полишив цей світ, спадщина Бека житиме вічно, даючи ґрунт для нових винаходів у царині гітарної майстерності.
