ще більше музики
Перу Фредді належить перший трек альбому Death on Two Legs (Dedicated to…) – смерть на двох ногах, присвячено… Може й залишилося б за́гадкою, кому його присвячено, якби на злодії шапка не зайнялася. Позов проти пісні і гурту про подав екс-менеджер Queen Norman Sheffield, який розпоряджався коштами гурту до 75 року. Адже текст пісні настільки непристойний, що Брайан Мей просто відмовився иаке співати. Слова думали переробити, але потім дійшли згоди, що авторську ідею не слід чіпати.
Lazing on a Sunday Afternoon, другий трек альбому, також створив Мерк’юрі. Його вокал тут звучить, наче з вуличного мегафона, і ось як це було досягнуто. Спершу записали звичайний спів. Потім його увімкнули через навушники, які поклали у пусте відро. Мікрофон над відром і доніс до нас те звучання голосу Фредді, яке ми чуємо у пісні. Цей трек, за словами автора, вніс у багатожанровість альбому ще одну складову – водевіль.
Третій трек альбому, пісню I'm in Love With My Car написав ударник Roger Taylor. Коли Брайан почув демозапис, зроблений Тейлором удома, він посміявся з ввічливості, бо гадав, що цей жарт не дуже смішний: наївна пісня про любов до машини. Та з’ясувалося, що Роджер не жартує, ще й співатиме її сам! Він же записав і партію гітари, яку, щоправда Мей перезаписав. Тейлор був настільки упевнений в геніальності свого витвору, що замкнув Фреда у шафі і тримав, поки той не погодився випустити пісню на стороні Б першого синглу, Bohemian Rhapsody. Слухаємо найвідомішу пісню Тейлора.
Басист гурту John Deacon бачив свою пісню You're My Best Friend саме з електронними клавішними. Та головний піаніст колективу Фредді Меркюрі відмовився грати на противному інструменті. То ж Дікон узяв синтезатор додому і почав його опановувати. Тепер ви знаєте, як на чільному місці композиції виникли басові ноти клавіш. І як у переліку жанрів, присутніх в альбомі, з’явився рядок «поп».
У пісні 39, яку написав і проспівав Брайан Мей, ми ясно чуємо вестернівські мотиви. Дехто навіть називає певні пісні Ділана, які вплинули на Мея. А космічна тема і мрійливі клавіші додали їй ще й забарвлення прогресив-рока. Коли обговорювали пісню, Брайан жартома сказав Дікону, що басова партія тут має бути у виконанні контрабаса. Але той не зрозумів жарту і припер здоровенний інструмент на запис. Брайан не насмілився розкрити рота, і тому в композиції ми чуємо цей оркестровий інструмент.
Шостий трек альбому – тяжка композиція Sweet Lady. Автор Брайан Мей розказував: Я винайшов риф і подумав, що було би добре записати тяжчу музику з розміром ¾, а не традиційним – 4/4. А текст розповідає про моє оточення, про стосунки між людьми – знайомими й чужими. Адже політика – ніщо, а стосунки і спілкування це – все. І ця пісня – про взаємини як найсильнішу силу природи.
Найбільш роковим елементом у пісні Seaside Rendezvous є голос Фредді. Все інше – це комедійний мюзік-хол. Меркюрі і Тейлор губами імітують звучання духових, пальцями в наперстах виклацують степ-денс на мікшерному пульті, а Тейлор своїм фальцетом узяв найвищу ноту в житті – «до» шостої октави. Пізніше він назве її звуком собачого свистка. В цілому ж пісня імітує настрої 30-х років, коли будь-яке узбережжя було популярним місцем побачень і прогулянок.
Найбільш епічним твором у спадщині гурту критики називають The Prophet's Song. І справа не тільки в Біблійному сюжеті пісні, але і в музиці. На її початку автор Брайан Мей грає на іграшковому японському інструменті кото; далі Меркюрі імпровізує з фразами, від яких іде луна, і які на записі мають ефект хору. Остання ж, інструментальна частина містить унікальний звук, коли гітарне соло плавно набирає висоту. Такого ефекту було досягнуто гальмуванням бобіни магнітофона під час запису.
Пісню Good Company Брайан Мей присвятив своєму батьку. У ній ідеться про життя чоловіка, якому тато в дитинстві дав пораду: прожити життя у «хорошій компанії», маючи на увазі сім’ю та вірних друзів. Та з часом юнак і не помітив, як втратив усе це, присвятивши себе іншій «хорошій компанії» – побудові власного бізнесу. Незважаючи на філософський зміст, музика має легке та приємне звучання, добуте з кількох гітар. Уся композиція витримана в тональності фа-мажор, що є нехарактерним для творчості гурту.
На початку 70-х Мерк’юрі закохався у дівчину на ім'я Мері Остін. Та в 77-му ці стосунки зайшли в глухий кут, після чого переросли у статус дружніх. Проте Мері залишила неймовірно глибокий слід у творчості гурту. Саме їй Фредді присвятив пісню Love of My Life, яка полюбилася мільйонам. Мова у ній ведеться від першої особи – хлопця, що пережив розрив. Він відчуває, що втрата кохання – це значно більше, ніж розлучення з людиною, і просить: "поверніть мені кохання, бо Ви не уявляєте, що це значить для мене".
Одним із хітів гурту став трек Love of My Life. Первинну версію (для фортепіано й арфи) згодом адаптували під 12-струнну гітару для виконання на сцені. Пісня настільки полюбилася шанувальникам, що на концертах іноді гурт забезпечував лише інструментальний супровід, а співав зал. Кілька років по тому Фредді визнав, що вже не зміг би відтворити первинну версію пісні: настільки вона прижилася у концертному варіанті. А найвідоміший концертний кавер – це, безперечно, версія Клауса Майне з гурту Скорпіонз.
Фредді писав слова та ідеї Bohemian Rhapsody, використовуючи усе, що було під рукою: книгу, паперову обгортку, шпалери і т.п. Він носився з нею, як із власним дитям, і гурт мовчки слухався його, як вередливу породіллю. Тому для запису тільки оперної частини було потрачено 70 годин! Загалом для зведення пісні було записано 180 різних партій і треків! Пісня могла так і не з’явитися на радіо через 6-хвилинну тривалість, та хтось у якості контраргументу згадав ще довшу ‘Hey Jude’, успіху якої тривалість не завадила. До речі, фортепіанну партію Фредді виконує на тому ж інстру-менті, який ще пам’ятав пальці МакКартні на записі ‘Hey Jude’.
Коли на концерті лунала ця пісня, шанувальники знали – співоче свято добігає кінця. Мова йде про Національний Гімн Великої Британії God Save the Queen в аранжуванні Брайана Мея, який завершував платівку, а згодом – і кожен концерт гурту. Одного разу, в 77 році, під час звучання композиції на сцену опустилася величезна корона діаметром 18 метрів, яка закрила собою музикантів. Слухаємо єдина композицію в альбомі, авторство якої не належить членам колективу.
