30 років тому 47-й Каннський кінофестиваль побачив прем’єру нині вже культового фільму, якому присудив головний приз. Святкуймо ювілей разом, занурившись у найгостріші моменти кінокартини під композиції з неї.
Король сьорф-рока Дік Дейл заявив, що роль його славетної Misirlou – не лише в музичному супроводі Кримінального Чтива. За його словами, Тарантіно спершу почув Misirlou, і вже навколо неї побудував кінокартину. Композиція вийшла у 62 році як авторська версія старовинної балканської мелодії. У фільмі це найперший трек, він вибухає на сцені пограбування, і за мить ми почуємо, як грабіжники наказують заручникам не рипатися.
Журнал Rolling Stone має рейтинг 25-ти найкращих фільмів 90-х. Готуючи цю програму, я зацікавився, чи потрапило до переліку Кримінальне Чтиво. Мені довелося прогорнути 25 сторінок, щоб побачити, що фільм посів 1 місце! Журнал пише: Щоб зобразити Голівуд 90-х, достатньо однієї сцени – з легендарним танцем Джона Траволти й Уми Турман. За мить, ми пригадаємо, як їхні герої потрапили на конкурс твіста, де їх просять представитися і станцювати під «You Never Can Tell» від Чака Беррі.
Гері Томпсон з Philadelphia Inquirer писав, що фільм Кримінальне чтиво реанімував сьорф-рок. Ця заява стосувалася Del-Fi Records, якому належать дві пісні в картині: Bullwinkle P-2 від Centuriоns, і Surf Rider від Lively Ones. В 95-му Del-Fi випустив збірку Pulp Surfin'. Її треки почали використовувати у рекламі, що закарбувало відновлену фільмом популярність жанру. Побуваймо ще раз у Кримінальному чтиві завдяки одному з треків платівки композиції – «Bustin' Surfboards» від гурту Tornadoes.
Фанати фільму помітили, що проблеми в сюжеті трапляються щоразу, як Вінс (Джон Траволта) відлучається до вбиральні. Коли після ресторану він повертається з Мією додому, сталася одна з таких. Залишена наодинці, вона вмикає музику, піддається несамовитому танцю і знаходить наркотики у плащі Вінса. І поки той у вбиральні клянеться собі, що не піддасться основному інстинкту, вона вдихає наркотик, не призначений для цього. Як її витягали з того світу, ми згадувати не будемо, а послухаємо пісню, під яку можна відірватися з ризиком втратити голову.
Bullwinkle PII від гурту Centurions вдало ілюструє реалії, в яких щодня варяться персонажі фільму; де святе межує з цинізмом, а гроші – з ризиком отримати кулю в будь-яку мить. На платівці Pulp Fiction трек зміксовано з діалогом Буча, героя Брюса Вілліса. Він садовить свою дівку на трофейний Harley | збоченця, над яким навис меч справедливої помсти. І щодо його долі Буч не сумнівається. Чий це мотоцикл?, запитує дівчина. Це чоппер, мала. Чий це чоппер? - Зедовий - Хто такий Зед? - Зед мертвий, мала. Зед мертвий.
Композиція гурту Revels Comanche вперше увійшла до саундтрека стрічкb The Exiles далекого 61-го року, де гурт грав роль самого себе. А у Чтиві під неї ув’язнений Вілліс (тобто Бутч) вивільнюється з пут, долає наглядача – шкіряного монстра Ґімпа, приймає рішення не полишати Марселуса на поталу Зеда й Мейнарда і долає поганців. Це під кінець композиції. А поки що один садист вимагає від іншого привести Ґімпа.
Тарантіно обрав сьорф-рок у якості головного музичного стилю для фільму, проте, підкреслює він, не через його належність до сьорфінг-культури: Для мене це музика фільмів, каже Тарантіно, як у Еніо Морріконе. Сьорф-рок ідеально підійшов би для європейських вестернів. Однією з таких композицій стала Out of Limits гурту The Marketts. Світ почув її у 64-му році, і з тих пір композиція увійшла в саундтрек 4-х кінострічок, в тім числі, і Кримінального Чтива.
Сьорф-рок своїм гітарним стаккато нагадує музику певного узбережжя – Егейського моря. Це і відома старовинна «Сіртакі», і менш відома «Мізірлоу». «Єгипетська дівчина» – так ця назва перекладається – має п’ять стилів виконання: грецький, турецький, ізраїльський, оркестровий і – сьорф роковий. Існує з десяток рок-версій Misrilou, найвідоміша з яких, безумовно, Діка Дейла. Та найенергійніше її зіграв гурт The Surfaris.
Як відомо, сюжет фільму нелінійний. І один з його стрибків стався ось із якої причини. За сценарієм Вінс, якого втілив Траволта, має загинути. Але учасники картини благали Тарантіно залишити його жити. Вінс таки гине, але останньою сценою стає перерване на початку фільму пограбування, ініціатори якого за сценарієм теж мали загинути. Проте ми бачимо живими і їх, і Вінса, який разом із напарником Джулсом вирушає по нові пригоди. Ця сцена супроводжується композицією Surf Rider гурту The Lively Ones.
Експерт Estella Tincknell наполягає на тому, що своїм успіхом фільм у величезній мірі завдячує саундтреку. Вона зазначає: в той час як автори картини Forrest Gump використали бунтівні рок-твори тих же 60-х, Тарантіно залучив до своєї стрічки більш природну музику безтурботної субкультури – маргінальну і аполітичну. До її складу увійшли і сьорф-рок, і класичні балади, як то Son of a Preacher Man у виконанні Dusty Springfield, резюмує оглядач.
Американський гітарист Link Wray першим у Штатах використав такі елементи тяжкого звучання як павер-акорд, фузз і дісторшн. Піт Таунсенд казав: Якби не Лінк Рей і його Rumble, я б ніколи не взяв гітару в руки. У Кримінальному Чтиві використано дві композиції Лінка: вже згадана Rumble 58-го року і однойменна до моторхедівського суперхіта Ace Of Spades. І якщо перша потрапила на платівку саундтрека, то другу проігнорували через її допоміжну роль. Тож послухаємо її повністю!
Як і в попередньому фільмі Тарантіно «Скажені пси», частини сюжету «Кримінального чтива» перемішані і показані непослідовно. Це техніка режисерів французької «Нової хвилі». Одна зі складових фільму має назву «Вінсент Вега і дружина Уоллеса». Саме ця частина насичена музикою настільки, що пауз просто немає. Вона починається з пісні Дасті Спрінгфілд Son of a Preacher Man, а з наступною – Lonesome Town Ricky Nelsonа герої потрапляють до ресторану, в якому танцюватимуть твіст під Чака Беррі.
Повільна, до ледачого проста і водночас насторожливо-тяжка композиція Rumble Лінка Рея – це саме те, що треба було Квентіну Тарантіно, аби проілюструвати дискомфорт і напруження однієї зі сцен фільму. В ресторані, за хвилину до легендарного танцю, Вінс пробує коктейль Мії і схвалює його, додавши при цьому не знаю, правда, чи тягне він на 5 баксів. Розуміючи, що ляпнув зайве, він замовкає, а Мія в цей час роздивляється його, не сумніваючись, що той збрехав. Після незручної паузи Вінс бере свою склянку коли і запиває присмак коктейлю. Весь цей час нерви лоскоче інструментальна Rumble.
Балада Since I First Met You гурту The Robins побачила світ у 57 році. На тлі цієї романтичної пісні про почуття | Тарантіно розмістив діалог у ресторані. Мія повертається з припудреним носиком до Вінсента, якому перед тим поставила задачу знайти тему для розмови. Але той, програючи у боротьбі з основним інстинктом не знаходить нічого кращого ніж запитати, за що Марселлус – Міїн чоловік і його босс – викинув з вікна масажиста Мії.
Бутч Кулідж, герой Брюса Вілліса – професійний боксер, якому кримінальний авторитет Марселлус відвалив чималу суму, щоб той програв бій. Але Бутч ставить усі ці гроші на себе і виграє і бій, і гроші. Він майже виїхав з міста під кантрі-пісню Flowers On The Wall, коли просто перед його машиною опинилася огрядна туша Марселлуса. Зчепившись на вулиці, обоє ввалюються в ломбард, і порятунок стає ще більш примарним.
Чому наші пісні звучать так сильно? Тому що я побудував справжню армію! Я виписував гармонії, я поєднував та вистроював шеренги – я побудував армію! Армію гітар!
Jimmy Page
Led Zeppelin