-
Поділіться з друзями! 
🔊
Океан Ельзи — Коли ми станемо собою

Сніжна жесть

Акція тривала з 30.10.2015 по 27.11.2015
string(2) "39" string(23) "Сніжна жесть" string(245) "Поділіться з нами власною історією про керування взимку чи просто цікавою зимовою автопригодою та виграйте комплект зимових шин Nokian!" string(8) "
" string(1350) "
Зима - особливий час в житті водіїв. Хтось тимчасово стає пішоходом, а інші готуються кинути виклик ожеледеці та хуртовині. Ми впевнені, що вам є, що згадати! Тож поділіться з нами власною історією про керування взимку чи просто цікавою зимовою автопригодою. 

Кожної п'ятниці в 10:15 Соня та Кузін обирають найяскравішу історію, автор якої отримає в подарунок комплект зимових шин Nokian Nordman RS 195/65 R15.
 
Переможців обираємо щоп'ятниці 6, 13, 20 та 27 листопада.
 
Переможці:
 
  6.11 – Анатолій Петренко (Київ)
13.11 – Дмитро Титаренко (Київ)
20.11 – Яна Шийка (Харків)
27.11 – Маргарита Кушнір (Одеса)
" string(4) "#fff" string(0) "" string(1) "0" string(1) "1" string(1) "0" string(1) "1" string(1) "0" string(8) "textarea" string(1) "0" string(1) "1" string(0) "" string(1) "0" string(0) "" string(2) "50" string(19) "2015-11-27 23:59:00" string(1) "0" string(1) "1" string(0) "" string(19) "2015-10-29 15:05:15" string(2) "ua" string(0) "" string(75) "Дякуємо за вашу історію і бажаємо успіху!" string(19) "2015-10-30 00:00:00" string(19) "2015-11-26 18:00:00" Array
Маргарита (Одеса)
В прошлом году, неожиданно, перед самым Новым Годом в Одессе разразилась страшная метель. За 3 часа снега навалило по пояс. Я кое-как добралась домой, благо отпустили с работы по раньше, а муж занимался волотнерскими работами в пригороде. И вот что с ним произошло в тот день: по номеру оставленному в группе волонтеров, позвонил мужчина и попросил подвезти до роддома его жену, у которой начались схватки. Скорая к ним в сложившихся условиях доехать не смогла. Муж предупредил, что дорога не легкая, но сделает все возможное чтобы, чтобы успеть доставить будущею маму в больницу. Но приехали они в роддом уже на одного больше...))) А случилось все за пару кварталов до роддома. Мужу роженицы ничего не оставалось, как вспомнил все, чему учили акушеры. Он успешно принял роды, а после того, как они все-таки подъехали к роддому, медсестра перерезала пуповину и женщину на носилках перевезли в родильную палату. И с мамой и с малышкой все было хорошо, а молодой отец оправившись от шока начал обзванивать родственников с радостью вестью. В тот день, муж пришел…именно пришел) домой под утро – отмечали появление новой одесситки:)
Яна (Харків)
Дебют - ралли зимой! У меня история необычная) Я - девушка, которая ездила на маленькой машинке - Chery QQ, абсолютно неприспособленной для ралли и никогда не занимавшаяся автоспортом на тот момент(с опытом вождения - 2 года), случайно, можно так сказать, попала на зимнее ралли на серийных авто "Старая карта" участником. Это были такие впечатления, которые не передать словами, мы ездили целый день по полям, лесам и лугам, выполняли спецучастки и все это по снегу и льду, и все это на тринадцатых колесах моей малюсенькой машинки! Вот тогда то я и научилась управлять авто в заносах! Да, это были эмоции! Это были МЕГАЭМОЦИИ! Тогда то я и влюбилась в в эти ощущения - адреналина, смешанные с умением контролировать автомобиль и в полной мере им управлять - это кайф! И да, я доехала это ралли, хотя много более опытных и подготовленных экипажей сошли. Прошло уже несколько лет и теперь я стала инструктором по вождению - обучаю женщин вождению в женской автошколе, поверить не могу до сих пор как круто поменялась моя жизнь! А ведь это благодаря тому зимнему ралли!
Дмитро (Київ)
Ця сніжна жесть з гарним кінцем відбулася у січні 2010 року. Я на першій своїй машині кредитній Dacia Logan разом з дівчиною вирішив поїхати у Карпати на лижні покатухи. Вперше в житті купив зимову резину, хоча було дуже шкода грошей і спочатку думав, що потихеньку доїду на літній :)) Справжня зимова дорога почалася увечорі як тільки звернули на Вінницю після Умані. Дорога вся обледеніла, була тільки одна нерівна колія із суцільної криги, глибиною сантиметрів 7. Їхали з усіма машинами тихенько, один за одним як вагони потягу, тим більше, що і “рейки” з криги для нас вже були “побудовані”. Обганяти когось було нереально, максимальна швидкість 40 км\год. Приблизно через годину такої їзди у темряві неочікувано знайшовся джип Фольксваген Таурег з Запорізькими номерами, який все-таки обганяв по зустрічній “колії” наш потяг, та вклинився на швидкості на нашу колію переді мною, непогано так підрізавши. Від несподіванки я відволікся на мить від дороги та став дивитися на зад цього джипа, щоб в нього не в'їхати. Саме в цю мить шлях почав повертати плавно ліворуч, я цього не побачив і продовжував тримати колеса прямо, тому й вискочив через секунду з колії на крижаний бруствер, Фольксваген Таурег вже віддалився і його, на щастя, я не здогнав. Понесло наш задній правий бік вперед, а вся машина через зустрічну смугу попливла ліворуч на узбіччя, граціозно, як Ксенія Баюл :). На щастя до зустрічної машини було метрів 70, а на узбіччі в тому місці не було дерев та стовбів (праворуч навпаки були дерева біля дороги, тому можна казати, Бог вберіг). Злетіли на узбіччя метри на 3 від дороги в сугроб, двері ледве зумів відчинити, бо снігу було по середину дверей. Думаю, поки ще не замерз, та двигун працює, буду швиденько відкапуватися. Дівчина була в такому шоці, що навіть істерику не змогла видати, просто далі і сиділа як і їхала. Я швидко взув сноубордичні боти, “подякував” собі за забуту біля виходу з дому лопату та почав вигрібати сніг сноубордом та руками, бо машина сіла в сніг дуже плотно, ще й носом униз. Не знаю, щоб в мене з цим би вийшло, але на допомогу вже через хвилин п'ять зупинилося по черзі три машини. Перша з Києва легкова — парень підбіг каже: -Чим допомоги? -Лопата в тебе є або трос, щоб витягнути? - кажу я. -Немає. -А чим ти тоді збирався допомогти? :) -Не знаю. Тут зупинився чорний джип Лексус з донецькими номерами, водій виходить, каже “Я витягну, але чи є у когось трос?” Його дружина з салону кричить “В тебе температура 38, а ти вже третього сьогодні витягаєш...”. Я кажу, “Троса, нема, вибачайте, а лопату забув”. Той матюкається, але не уходить, тільки куртку сходив вдягнув. Тут зупиняється бусік вантанжний Фольксваген, з номерами Івано-Франківськими. Каже, “В мене трос є, тільки нема форкопу, щоб прив'язати”. Ну ось тут вже все зійшлося — одягли івано-франківський трос на донецький джип і він мене за один раз витягнув. Всім подякували, продовжили рух та класно відпочили, вже без сніжної жесті. Ну і варто для повного українського колориту додати ще, що ми були на кримських номерах та їхали весь день із самого ранку з Сімферополя, де тоді жили :) Ось така була в 2010 році в Україні “дружба народів” без жодного поділу на “западенців” чи “донецьких”. Хочу ще раз всім тим рятівникам подякувати, якщо хтось це почує та пригадає! До речі того ж року ми з дівчиною одружилися восени, живемо в Києві та виховуємо двох хлопців, хоча якщо б тоді зустрілися нам дерево або машина в лоб, нічого цього мабуть і не було, а була б повна жесть.
Анатолий (Київ)
В далеком 86 году я покупал свою первую машину. Конечно же это был легендарный "Запорожец", да еще и "ушастый", потому что пределом желаний тогда были "Жигули", но даже подержанные они стоили дороже новых. Зарплаты при Союзе были скромные, а воровать у государства, как сейчас, было нельзя. Поэтому выбор пал на инвалидский б/у автомобиль стоимостью около 500 советских рублей. Поскольку машина стояла в Одессе и никто ее еще не видел (был только разговор по телефону), то реального состояния я не знал. Дорога до Киева неблизкая, а водила с меня никакой, поэтому взял с собой товарища в помощь. Но у него опыта было больше, поэтому помогать пришлось мне. Машинка оказалась очень даже живой и явно претендовала на вторую жизнь - т.е.очередные 7 лет, поскольку первые семь она честно отслужила. И мы двинулись на Киев. В ноябре часто бывают дни, когда на улице не дождь и не туман, а висит в воздухе какая-то воздушная взвесь. И если идти пешком, то просто тяжело дышать. А если ехать по одесской трассе, откуда-то еще на ветровом стекле появляется грязь. Причем дворники ее только размазывают, не смывают - дождя-то нет! А есть неработающий омыватель стекла! И вот после первой сотни километров пути мы поняли, что с остановками через каждый километр мы в Киев доберемся дня за три или сотрем стекло до дыр. Слава Богу, готовились к поездке серьезно, была и канистра и ключи и даже трубка для слива тормозухи при прокачке этих самых тормозов. Она-то нас и выручила! Канистра приняла в себя очередные 20 л (на этот раз - воды!). Я держу ее между ногами и при первых признаках загрязнения стекла через трубочку набираю в рот воды, сколько влезет, открываю окно, высовываюсь как можно дальше вперед с концом трубки в руке и дую изо всех сил! Водители встречных машин при виде такого цирка чуть в кювет не вылетали. Если бы тогда, как сейчас, существовала видеофиксация, я бы не один миллион просмотров набрал. Представьте, мужик в кожухе и шапке (холодно!) на полном ходу пытается вылезти из "Запорожца" и плюнуть на лобовое стекло. Думаю, люди долго еще оглядывались и рассказывали о сумасшедших на дороге. Зато мы в Киев приехали в тот же день! А ЗАЗик этот честно прослужил не один год и даже спас жизнь при аварии. Но об этом - в следующий раз!

📱 Слухайте зі смартфона

Рок-цитата наступна

Єдине що мені в житті вдається добре – це барабанити. John Bonham Led Zeppelin

Добро робити легко!

Допомагаємо дітям разом