У 93-му його запросили у “Deep Purple” задля японського туру на вакансію, яку звільнив Річі Блекмор. Концерти мали успіх, і Сатріані запропонували залишитися в гурті, але він відмовився, бо щойно підписав контракт на новий альбом. 1995-го з’являється на світ цей інструментальний реліз, названий прізвищем автора. Продюсував запис Ґлін Джонс, який режисував перший альбом Led Zeppelin у 68-му році. Його експерименти надали запису Сатріані спокійнішого, класичного звучання з меншою кількістю сучасних ефектів.
