У повсякденному житті Леммі був точно таким, як і на сцені. “Це Леммі! Або ви його сприймаєте, або ні!” - казав Оззі. “Ніхто не змусив би його зробити те, чого він не хотів, - згадує Слеш. - За це ми його й поважали і прагнули бути схожими на нього”. Леммі завзято колекціонував артефакти Другої світової. Гастрольний менеджер Леммі розповідав, що під час турів Європою, коли вони проїжджали повз місця історичних битв, Кілмістер брав на себе роль екскурсовода і починав розповідати. А квартира Леммі нагадувала житло скупника, кімнати були завалені раритетами тих часів. Стіни обвішані прапорами, а у шафі висіли уніформи. На оксамитових підкладках лежали шаблі, кинджали й медалі. Сам Леммі стверджував, що це лише хоббі, бо його серце повністю належить музиці. «Вона дозволяє потрапити туди, куди іншим шляхом не доберешся!» - казав він. І Леммі залишив нам цю стежку, цей шлях, який ніколи не заросте.
Viber
WhatsApp
