1967-го року Леммі потрапив до Лондона. На все місто був лише один знайомий – помічник гурту Джимі Хендрікса, який жив в одній квартирі з його басистом Ноелом Реддінгом. Леммі попросився пожити у них і через три тижні вже сам працював у Хендрікса, тягав обладнання. Та щовечора Леммі з-за лаштунків спостерігав, як Джимі грає. Кіллмістер згадував: «Вчитися у Хендрікса було безглуздо, все одно ніхто не розумів, як у нього все це виходить. То була якась магія». Кінець шістдесятих був золотою епохою рок-н-ролу в Британії. Леммі казав: “Beatles, Rolling Stones, Hollies, The Who, Small Faces, Yardbirds – всі ці гурти з'явилися за якісь три роки! Й інколи бувало, заходиш в бар, а там сидять Брайан Джонс, Джимі Хендрікс і пара бітлів, просто тусуються. Ті три роки Лондон був справжнім центром всесвіту».
