Вже в другому альбомі, 1963 року, він показав, чому тодішнього рок-н-рола було замало для того бунтарства, що вирувало в ньому. Саме тоді Боба назвали голосом покоління, занепокоєного ядерною загрозою і расовим безправ'ям. Пісні з цього альбому доходили до громадськості і завдяки каверам інших виконавців. У серпні того року Ділан виступив на "марші протесту на Вашингтон". А менш ніж за півроку третій студійник явив його просто борцем з такими явищами як сегрегація, безробіття, урбанізація тощо. По іншу сторону океану юні рок-н-рольники теж піддавалися впливу цих пісень, усвідомлюючи, що співати можна не лише про кохання і розваги. Вже незабаром Британію сколихне протестна My Generation гурту the Who.
