Джон не володів унікальним голосом. І його гітарна гра не була віртуозною. То в чому ж його фенόмен? Одне з пояснень — рідкісний, дивовижний дар гармонії. Мелодія, тексти, аранжування, проникливість інтонацій у голосі — усе це було пов’язано міцними непомітними ланцюжками, створюючи образ гармонії і дисгармонії внутрішнього світу музиканта із зовнішнім, далеко не гармонійним світом. Джон казав, що його як поета виховали японські хайку. Тому його тексти — це, переважно, одна влучна фраза, навколо якої прибудовані допоміжні думки.
Рок це можливість! Для мене він став можливістю подорожувати, зустрічати безліч цікавих людей та робити те, що я люблю. Я люблю рок.
Udo Dirkschneider
Accept
