Свіжий альбом, Down the Road Wherever, вийшов у листопаді минулого року. Публіці його представили як "неквапливі витончені пісні Нопфлера, натхненні спогадами про перші дні Dire Straits, про футбольного фана, загубленого в чужому місті, про музиканта, що йде додому крізь сніг і негоду. Пісні повільні та елегантні". Платівка цілком очікувано отримала схвальні відгуки та пристойні місця у хіт-парадах по всьому світу. Марк і його музиканти саме закінчили європейську частину туру на підтримку цього альбом та набираються сил до нового етапу. До речі, Нопфлер сам веде свої сторінки у соціальних мережах, часом викладає музичні відео, що розгойдували світ за часів Dire Straits, та ностальгії в цьому мало. Гітарист і вокаліст, як завжди, дивиться в майбутнє і продовжує творити! А ще — виступати. Попереду майданчики Сполучених Штатів, у серпні та вересні його концерти — щодня! То ж, здоров’я тобі, Марку і невичерпного джерела сили та бажання робити рок!

Якщо б у Марка існувала спеціальна кімната для почесних нагород — вона була б заповнена вщент. Гремі за Money for Nothing, дві Гремі за найкращий інструментальний виступ (із Четом Аткінсом) та за найкращу вокальну колаборацію (також з ним). Кілька статуеток Бріт-Евордс, Джуно, нагорода Айвора Новелло за життєві досягнення. Офіцер ордену Британської Імперії. Також Нопфлер є почесним доктором Музики чи не в десятку університетів, його іменем назвали астероїд, а також один з видів динозаврів — Masiakasaurus Knopfleri! І, звісно ж, у складі Dire Straits — Зала слави рок-н-ролу. Щоправда, введення Марка Нопфлера та інших музикантів відбулося лише минулого року. Марк на церемонію не прийшов — почесне звання приймав басист Джон Ілслі.

Музикант брав шлюб тричі. Першою дружиною стала дівчина на ім’я Кеті, з якою Марк зустрічався ще в школі. Ці стосунки тривали не довго — до переїзду Нопфлера до Лондона у 1973. Вдруге він одружився аж за десять років. Лурдес народила йому двох близнюків. Та й цьому шлюбу прийшов кінець у 1993. На День Святого Валентина у 1997 Марк влаштував романтичне весілля на Барбадосі. Обраницю до того знав кілька років. Кітті Елдрідж — британська акторка та письменниця. Це щастя, з двома донечками у підсумку, шлюб триває понад двадцять років. Поза створенням музики, продюсуванням та іншими численними фаховими справами, Марк Нопфлер має не надто багато часу на хобі. Та все ж час є. Музикант — пристрасний фан місцевого футбольного клубу Ньюкасл Юнайтед. До речі, його пісня Going Home є гімном цієї команди. Також Марк має колекцію ретро-автомобілів, на яких часом бере участь у перегонах і виставках.

Разом зі своїм Dire Straits Марк видав шість надзвичайно успішних альбомів. Останній, On Every Street, вийшов восени 1991. А дебютний сольник Нопфлера побачив світ за п’ять років по тому. Цікаво, що саме тоді, в середині дев’яностих, журнал Rolling Stone додав його стареньку Sultans Of Swing до списку п’ятисот пісень, що сформували рок-н-рол. Тим часом Марк продовжував видавати не лише студійні альбоми, а й саундтреки. На сьогодні в його дискографії — з десяток сольників, трохи більше кіноробіт, безліч колаборацій та п’ять релізів, де Марк Нопфлер є продюсером. Серед них, до речі, і платівочка Боба Ділана Infidels 1983 року. Така працездатність зробила Марка не просто заможним музикантом. У списку багатіїв від музики за торішньою версією видання Sunday Times ім’я Марка стоїть геть не на останньому місці!

Ми продовжуємо відзначати ювілей Марка Нопфлера. У 1980 році Dire Straits було номіновано на Гремі одразу двічі: за найкращий рок-виступ і як найкращий новий гурт. Тим часом, їхня музика ставала дедалі глибшою, а теми лірики почали зачіпати найгостріші проблеми суспільства. Одна з пісень, які на початку 80-х створив Марк Нопфлер, не потрапила до альбому, та її назву знає весь світ. Це Private Dancer, яку подарували Тіні Тернер. Співачка зробила трек головним на альбомі, з яким вона саме повернулася на сцену після тривалої перерви. Попереду було ще три альбоми Dire Straits, один з яких став діамантовим — Зала слави рок-н-ролу, нові здобутки, нове кохання, нові діти та нова кар’єра! Сольна.

Другий альбом Dire Straits, Communiqué, не забарився і вийшов за рік після дебютного. До наступного, Making Movies, теж пройшов лише рік. Третій лонгплей містив найбільш особисті пісні Марка Нопфлера — Romeo and Juliet і Tunnel of Love. Кожен реліз мав неабиякий успіх і здобував подвійний платиновий статус. З плином часу змінювався склад колективу. З постійних членів гурту залишалися Марк, Джон Ілслі та Алан Кларк. Брат Марка, Девід, не витримав напруги та пішов з гурту. Його ім’я навіть не вказано в списку музикантів, що записували Making Movies. Щоправда, збереглися низка живих відео, де брати ще грають ці пісні пліч-о-пліч.

Ми продовжуємо відзначати ювілей Марка Нопфлера. Після закінчення навчання, у 1973 році, Нопфлер переїхав до Лондона та приєднався до гурту Brewers Droop та навіть записався в їхньому альбомі. Якось ввечері Марк із друзями байдикували. Єдина гітара в зоні досяжності була з викривленим грифом і абияк натягнутими струнами. Марк спробував налаштувати її — для годиться. Пізніше в інтерв’ю він згадає, що саме тоді він і визначився зі своїм стилем — знайшов свій "гітарний голос"! То ж, навіть в закинутому інструменті, що стоїть, як то кажуть, замість меблів, хтось може розгледіти своє майбутнє. Тим часом, Марк Нопфлер влаштувався на роботу в коледж в Ессексі. Там він читав лекції, а вечорами продовжував виступати з місцевими гуртами по пабах.

Коли Марку було тринадцять, він влаштувався на свою першу роботу — щосуботи працював у газеті "Вечірні новини Ньюкасла". Там познайомився з поетом (та редактором) Базілем Бантігом. Особливої дружби не склалося, та у 2015 Нопфлер присвятить йому пісню. Загалом у шістдесятих Марк долучався до роботи різних гуртів, а кілька створив і сам. Слухав Елвіса, Чета Аткінса та Бі Бі Кінга. У свої шістнадцять вперше з’явився на телебаченні у дуеті з однокласником на ім’я Сю. Коли Марк закінчив перший курс коледжу з журналістики, здобув справжню роботу репортером. В той самий час Нопфлер познайомився зі Стівом Філіпсом, який, до всього, мав надзвичайну колекцію блюзу. Зрештою, двійко сформувало дует The Duolian String Pickers, що виступав на місцевих майданчиках. Музика все ще не була головним заняттям Марка, та все ж він присвячував їй все більше часу. До речі, виступи та робота не завадили йому отримати диплом мовознавця в Університеті Лідсу!

Марк Фройдер Нопфлер народився 12 серпня 1949 року у Глазго, Шотландія. Мама Луїза Мері — британка, а тато, Ервін Нопфлер — угорець. Це була родина вчительки та архітектора. Через свій антифашистський світогляд та єврейське коріння батько був змушений тікати з Угорщини ще у 1939-му році. Родину Нопфлерів було створено у Ньюкаслі, там народилася старша донька — Рут. А вже в Глазго прийшли у цей світ і Марк, і його молодший брат Девід. Змалечку Марка Нопфлера зачаровували миті, коли його дядько Кінгслі грав на гармоніці. Дуже швидко хлопець познайомився з різноманітими музичними стилями. Марк благав тата про дорогу електричну Fiesta Red Fender Stratocaster — як у славетного Хенка Марвіна! Та довелося зважити на заробітки родини і погодитися на гітару за 50 фунтів.