У 1978 році гурт був на самісінькому піку комерційного успіху. Лише уявіть "Alive II" став четвертим поспіль платиновим релізом за два роки! Це був шалений успіх і шалені гроші. Та музиканти (і менеджери) прагнули вивести Kiss на недосяжний рівень популярності. Вони задумали надзвичайно амбітну стратегію. Її перша частина передбачала видати чотири сольних альбоми кожного з музикантів. Це був перший раз, коли всі чинні члени рок-гурту видавали по сольнику одночасно. Для кожного з музикантів це був шанс показати власний стиль і смак по за межами Kiss – а також попрацювати з іншими сучасними зірками. Альбоми Стенлі та Фрейлі були найбільш подібними до музики гурту, робота Крісса містила більше балад і ритм-н-блюзу, а Сіммонс взагалі намішав чого бажав. Другою частиною плану було зняти музикантів у фільмі, який би затвердив їх у ролі супергероїв рок-н-ролу. Щоправда, цей проект після численних змін та доопрацювань вийшов не таким, як хотілося – і згодом музиканти частенько жартували з цього приводу. Мовляв, у підсумку вони були радше схожі на клоунів, ніж супергероїв. Та це була лише невеличка прикра невдача на тлі беззаперечної світової слави.