Король містичного трилера Стівен Кінг є також музикантом. А в його творах постійно згадуються шедеври рок-музики та гучні рок-імена. Пригадаймо книги Стівена та їхнє наповнення рок-музикою. Та подякуємо ще раз за стійку проукраїнську позицію та незмінну підтримку у нашій боротьбі з російською навалою!
Постапокаліптичний роман “Протистояння”. З військової лабораторії виривається небезпечний вірус — неймовірно заразний і летальний штам грипу, розроблений в якості біологічної зброї. Ті одиниці, що мають до нього імунітет, гуртуються заради виживання. В їх числі простий неосвічений автозаправник Стюарт. Він розповідає, що за день до трагедії розмовляв на заправці з тим голосистим (як його) Джимом з гурту Doors. Коли оповідача зупиняють, щоб повідомити, що той помер 20 років тому, Стюарт залишається при своїй думці. Моррісон живий.
“Механічні Зуби”, оповідання 1992 року. Інтуїція застерігає Біла: не бери цього попутника. Але той не знаходить підстав відмовити і впускає незнайомця до авто. Біл помічає саморобне татуювання на його біцепсі “Деф Леппард 4ever”. Останні сумніви полишають Біла, коли попутник представився: “Брайан Адамс!” Біл кидає погляд на панель приладів, де лежить касета з альбомом Reckless Адамса. “Авжеж”, — думає він. “Ти Адамс, а я – Дон Хенлі, і здибалися ми, щоб записати новий альбом”. Чим закінчилася поїздочка, дізнавайтеся з книги.
Одним із персонажів роману “Цикл Вовкулаки” є Стелла Рендольф. Це така собі мадам, що страждає від надлишкової ваги і хронічної самотності. Цієї лютневої ночі вона уявляє, що отримала по "валентинці" від кожного з двадцяти об’єктів своїх сексуальних мрій. А серед них, зокрема: Пол Ньюмен, Роберт Редфорд, Джон Траволта і — Ейс Фрейлі з гурту KISS. Вона так поринула у свої фантазії, що без жодних сумнівів сприйняла шкребіт у вікно за домагання Ейса — і розчинила його. Та це твір Кінга, тому замість коханця у вікно залазить вовкулака.
В назві роману “22/11/63” – дата загибелі президента Кеннеді. Головний герой переноситься з 21 століття в ті часи, щоб запобігти катастрофі. Він приживається легко, влаштовується вчителем до школи, закохується у жінку і постає на межі викриття. Вона помічає його дивацтва, не розуміє деяких слів, а одного разу вимагає пояснити, що він наспівує. І тут наш герой блідне: то була пісня Ролінг Стоунз Honky Tonk Wimen, яка з’явиться лише за 6 років! Проте незворушно відповідає: “Почув щось по радіо”. Нерви пані не витримують і вона цитує: "Висякала мені носа, і виссала мозок"? По радіо? Федеральна комісія враз би закрила таку радіостанцію!". А ми ризикнемо.
Події оповідання “Пекельний гурт!” розгортаються в дев’яностих у містечку Рок-н-рольний Рай. Афіша “Сьогодні концерт” актуальна тут щодня. Сімейна пара, що, заблукавши, надибала на містечко, раптом упізнає в офіціантці Дженіс Джоплін, а у відвідувачах ресторану – інших покійних рок-діячів. Серед них Брайан Джонс із Ролінг Стоунз, Кіт Мун із The Who і новоприбулий Фредді Мерк’юрі. Всі переконують пару залишитися на концерт. Але ті, налякані, починають тікати, і на їхньому шляху стає мер містечка – у білому костюмі, з приємним мемфіським акцентом.
Оповідання-жахалка “Вантажівки” 1973 року описує повстання машин. Сказ напав на великі вантажівки, бульдозери, екскаватори та іншу важку техніку. П’ятеро людей забарикадувалися на АЗС у сподіванні перечекати армагеддон. В який не хочеться вірити: адже усе в приміщенні таке ж, як учора, коли ще панували люди: ось – стійка кафетерію. Ось автомат із цигарками. А тут – музичний автомат. Один із героїв вкидає до нього монету і приміщенням розливається музика (з того, тепер такого далекого вчора) про те, як добре народитися на березі річки.
Оповідання “Четвертий зал моргу”. Говард потрапив туди помилково – він живий, але паралізований. Поки патологоанатоми гострять свої скальпелі, він намагається якось заявити про себе, та жоден м’яз не слухається. І ось він усвідомлює, що може дихати з шумом. Говард починає сопіти щосили, аж тут хтось врубає Роллінг Стоунз. Це була It's Only Rock'n'Roll (but I Like It). Коли вона стихла, Говард знов напружує легені, та слідом несеться Emotional Rescue. “Я буду твоїм лицарем”, — тягне Джаггер, а Говард у цю мить бажає лише динамітних шашок його худій дупі.
Схоже, сюжет оповідання “Кросівки” навіяли байки з Music Row – це квартал у місті Нешвілл, одна з будівель якого колись була штаб-квартирою і студією корпорації RCA Rec. Тут у 1956 році Елвіс Преслі записав свій хіт Heartbreak Hotel і його дух, кажуть, ширяє поверхами будівлі і понині. В оповіданні Кінг назвав будівлю Мюзик-Сіті і оперує безліччю назв рок-індустрії, як реальних, так і вигаданих. Студії і лейбли: Атлантік рекордс, Таборі студіоз, RCR victor. ЗМІ: Білборд, Керранг, Роллін стоун, MTV. Гурти: Дед бітс, Баттхол сьорферс, Роллінг стоунз. І, звичайно, персони: Боб Ділан, Ерік Клептон, Білл Вайман, Эл Купер. А найчастіше зустрічається ім’я Роджера Долтрі, альбом якого і зводить головний герой. Скоріш за все, то був диск Under a Raging Moon, перший трек якого почуємо вже за мить.
Повість “Серця в Атлантиді” є складовою однойменної збірки. Тут немає містичних жахіть, та є психологічне напруження. Автор описує побут і пристрасті студентів кінця шістдесятих, і, схоже, в основу він поклав власні переживання. Це і перше кохання з першим сексуальним досвідом, і антивоєнна боротьба з першими зображеннями “знаку миру”, і перша радіола з новим рок-н-ролом. Саме завдяки йому дух шістдесятих відчувається у кожному рядку твору. Найчастіше згадується хіт 1966 року 96 Tears гурту Question Mark And The Mysterians.
Кінг – шанувальник панк-гурту Ramones. На знак вдячності улюбленому гурту він використав рефрен “Hey-ho, let's go!” з культової пісні Blitzkrieg Bop у якості епіграфа до другої частини моторошного роману Кладови́ще домашніх тварин. На знак вдячності Рамони написали однойменну пісню Pet Sematary. А Кінг на знак вдячності використав її в іншому своєму творі – вже кінематографічному, який носить ту ж саму назву. Пізніше її переспіває гурт Раммштайн. Але ми віддамо слово улюбленцям Кінга.
Допомагаємо дітям разом
