Маккартні познайомився з Ленноном у 1957 році. Тьотя Мімі, яка виховувала Джона, не вважала Пола, вихідця з бідної ірландської родини, гідним другом для свого нащадка. Втім Пол навчив його не пити й курити, а настроювати гітару і брати нові акорди. Хлопці швидко зігралися, і почали писали спільні пісні. "Ми одразу відчули себе новим авторським дуетом" — казав Пол. Тоді гурт називався Quarrymen. Далі були назви Johnny and The Moondogs, Japage 3, Los Paranoias, і Silver Beatles.
Маккартні посідає 11-те місце в переліку найкращих співаків планети від Rolling Stone. Журнал писав: "Цей художник-імпресіоніст ще й один з найбільш універсальних і мелодійних співаків. Тільки завдяки вивченню вокальних гармоній в дитинстві, завдяки впливу англійського мюзик-холу він створив такі балади як Michelle і Yesterday".
Початок Британського вторгнення до США описується стрімко, наче хроніка поширення епідемії. 10 грудня 1963 року в новинах розповіли про бітломанію в Англії. Наступного дня DJ Керрол Джеймс піднімає питання, чому такої музики немає в Америці. 17 числа він ставить в ефір щойно видану в Британії синґл I Want to Hold Your Hand, чим здійснює першу трансляцію пісні Beatles у США. Це змусило місцевого видавця випустити синґл 26 грудня, на 3 тижні раніше запланованого. І накладом не 200 тисяч, а 1 млн копій. 7 лютого CBS, висвітлюючи приїзд бітлів у США, кидає необачну фразу: британське вторгнення. 9 числа гурт з'являється в телешоу, яке дивилася половина американців.
У 1965 році всі четверо бітлів отримують Ордени Британської імперії. Як виявилося, британське вторгнення до США принесло державній скарбниці мільйони доларів. Маккартні був у захваті, а Леннон, який зневажав класову структуру суспільства, був стриманішим. Нагороду він поверне у 1969 році, в розпал в’єтнамської війни. А поки що утнув дрібнішу капость, пустивши чутку, що гурт курив марихуану в туалеті палацу. Чутка побутувала довго, поки її не спростував Харрісон: "Це було би все одно що плюнути в музеї, поки ніхто не бачить. Але ми занадто боялися, щоб утнути таке".
1966-67 роки стали поворотними в житті Бітлів. Вони відростили вуса, довге волосся, Леннон одягнув окуляри. Розширився список музичних вподобань: Маккартні зацікавився творчістю авангардиста Штокгаузена, а Гаррісон захопився індійською культурою. Змінилася тематика текстів. І найголовніше – музиканти втомилися від гастролей і вирішили працювати лише в студії. Результатом роботи став альбом Оркестр клубу самотніх сердець сержанта Пеппера, один з найбільш масово проданих насьогодні розійшовся світом у кількості 32 млн примірників.
Було би дивно, якби до Залу слави авторів-пісенників не потрапили Бітли, які, справили найбільший вплив на рок-музику. 1987 року до його лав записують авторський тандем Леннон-МакКартні – один з найвідоміших і найуспішніших в історії музики. В період з 1962 по 1969 було опубліковано близько 180 спільно створених пісень, які становлять левову частку спадщини Beatles. На відміну від багатьох авторських дуетів, де один пише ноти, а інший – тексти, Леннон і МакКартні разом писали і слова, і музику.
Піт Бест був першим ударником гурту. Його ім'я носить одна з вулиць Ліверпуля. Але в віках незмінним барабанщиком бітлів для нас буде Рінго Старр, в миру – Річард Старкі, визнаний 14-м найкращим ударником Світу. До Бітлз він барабанив у двох ліверпульських гуртах. Та й з бітлами він був не постійно. В 1968 році під час запису Білого альбому Маккартні посварився з Рінго, назвавши його примітивним барабанщиком. Той у відповідь полишив гурт; саме тому партію ударних в кількох треках альбому виконав Пол. На той час вже був готовий навіжений протометалевий трек Helter Skelter, в кінці якого Рінго кричить "В мене мозолі на пальцях".
Стюарта Саткліффа знають лише найбільш віддані бітломани. Він – і перший басист гурту, і автор його назви. Англо-німецький фільм Backbeat (1994) розповідає про "п'ятого у квартеті", про те, як Пол привів Саткліффа в колектив, як той здружився з Ленноном, і який внесок зробив у ранній, гамбурзький період гурту. Фільм передає атмосферу того часу, дух того покоління не гірше ніж оригінальні ранні шедеври Бітлз.
У 2004 році, коли людство святкувало півстолітній ювілей одного зі своїх найкращих винаходів – рок-н-рола, журнал Rolling Stone зібрав 55 рок-діячів і поставив перед ними задачу: виписати в колонку імена найвпливовіших діячів рок-н-рола. Експерти були одностайними у присудженні першого місця рейтингу, віддавши його квартету The Beatles. Журнал пише: "Всі пісні гурту, цілком дорослі, як то Norwegian Wood, і простенькі романтичні, як All My Loving – вони вже давно не належать Бітлам, вони належать всім і кожному з нас".
Том Петті про феномен Харрісона: "Ми з їхали в машині, і по радіо завели You can't Do That. Під її чудовий 12-струнний вступний риф Джордж сказав: "Це я придумав перед самим записом, вони попросили щось вигадати". У цьому весь Джордж. Завжди готовий зробити внесок. А скільки музикантів купили собі 12-струнні гітари завдяки Джорджу! Коли в пізній період Beatles він переключився на гру слайдом, він явив диво. Грав дуже точно, з чудовими вібрато, ніколи не фальшивив. Джордж був здатен збагатити будь-яку музику".
На запитання "Хто з Бітлів мав малярський хист?" вірною відповіддю буде — всі четверо! Леннон мав відповідну освіту і ще 1964 року видав першу книгу з власними ілюстраціями. Сьогодні відомо близько сотні його робіт. 2013 року Рінґо отримав нагороду в Монако, де також виставлялися роботи Боба Ділана, Ронні Вуда і – Маккартні. Сер Пол, як Ленон прийшов у музику з мольбертом. Харрісон залишив найменше малюнків, але у складі четвірки взяв участь у створенні картини "Види жінки". 1966 року в Токіо бітли нудилися в очікуванні виступу, і Епстайн припер їм фарби, поставив посеред полотна лампу і дав 4 пензля. Ніколи бітли не були такі тихі й зосереджені. В перерві виступу вони бігли зі сцени з вигуками гайда до картини! Біле коло, що залишилося під лампою, нагадувало етикетку в центрі платівки. Її гурт заповнив своїми автографами. Нині полотно вартістю в сотні тисяч фунтів кочує по приватних колекціях.
У 2008 році в США з'являється рейтинг "50 гуртів, які варто знати вашим дітям". Ліверпульська четвірка очолила його. Упорядники пишуть: "Якби мова йшла про єдиний гурт, гідний дитячої уваги, це був би The Beatles. Всі, в цьому рейтингу, так чи інакше натхненні бітлами. Винайшли рок-н-рол не вони, але вони написали чудову інструкцію до нього. Їм належать і немузичні натхнення. Щоразу, коли хтось сходить з літака і йде до юрби, поводиться як бітл. Коли хтось робить рукою знак миру – почуває себе Ленноном. Якщо ваша дитина хоче знати щось про музику – нехай почне з бітлів".
Журнал Ultimate Classic Rock вивів сотню "Найвидатніших діячів класичного рока, що вплинули на формування і розвиток рок-н-рола". Бітлам дісталося… перше місце! Редакція констатує: без Beatles половини артистів з цього переліку просто не було б. Навіть бітлівські сучасники їх обожнювали, поклонялися їм, навчалися у них. Менш ніж за сім коротких років гурт видав серію альбомів і синґлів, які сформували майже все, що виходитиме потім. Від поп і кантрі до психоделіки і хард-рока бітли змінили уявлення про музику на цілі покоління.
Навесні 1963 року виходить синґл From Me to You. Він підкорює верхівку чарту в Британії, проте навіть не наблизився до гарячої сотні в Штатах. У червні американський співак Del Shannon, автор невмирущої Runaway, випускає кавер на бітлівську пісню. Його версія не лише вривається в pop chart Сполучених штатів, а й очолює його. Саме у такий спосіб твір авторського тандему Lennon-McCartney вперше став популярним за океаном. Між тим днем, до якого в Штатах і не чули про бітлів, і до всеохоплюючої бітломанії лежали всього лиш якихось півроку.
У 1970 році було знято фільм-історію Бітлз, який так і не закінчили. Потрібна була пряма участь бітлів, але ті принципово не хотіли збиратися разом. Аж через 10 років Леннон заявив, що четвірка готує спеціальний концерт, кадри з якого довершать фільм… та за тиждень він загинув. Минуло ще 10 років; у позосталих бітлів таки дійшли руки до справи, і у 1995 році фільм The Beatles Anthology вийшов на телеекрани Британії. За свідченнями сучасників, він об’єднав прихильників і Леннона, і МакКартні.
