-
Поділіться з друзями! 
Зараз в ефірі
Ілля Ярема до
Зараз в ефірі
Radio ROKS Рок. Тільки рок!
🔊
Ілля Ярема Radio ROKS — Рок. Тільки рок!

Вічні речі

Акція тривала з 16.05.2016 по 10.06.2016
string(2) "72" string(19) "Вічні речі" string(0) "" string(0) "" string(1184) "
Речі, які мають для нас особливе значення. Ми готові ними користуватися роками, незважаючи на їх зовнішній вигляд. Речі, які для нас набагато цінніші за їх початкову вартість, ми називаємо "вічними". 
 
Ми впевнені, що у вас є такі речі, і з кожною з них у вас пов’язана особлива історія. Розкажіть її нам та виграйте приємні подарунки.
 
Щотижня автори найцікавіших розповідей отримуватимуть корисні набори від партнера проекту. Автор найкрутішої історії про свою "вічну річ" отримає головний приз - цифровий фотоапарат! Переможців оголошуємо щоп’ятниці о 10:15.
 
Головного переможця визначимо 10 червня. 
" string(7) "#3c3a3a" string(0) "" string(1) "0" string(1) "1" string(1) "0" string(1) "1" string(1) "0" string(8) "textarea" string(1) "0" string(1) "1" string(0) "" string(1) "0" string(0) "" string(2) "50" string(19) "2016-06-10 23:59:00" string(1) "1" string(1) "1" string(0) "" string(19) "2016-05-14 14:35:40" string(2) "ru" string(0) "" string(0) "" string(19) "2016-05-16 01:00:00" string(19) "2016-06-09 18:00:00" Array
Микола (Кіровоград)
Щоденник мого батька-фронтовика, який писався з 25 травня 1942 року до повернення додому в 1946 році зберігався у моєї племінниці разом з його листами і фронтовими документами в Донецьку, на Спартаку (800 метрів від нового терміналу ДАП) і під час термінової евакуаціїї в травні 2014 року залишився в будинку. Через рік весь цей безцінний архів на руїнах будинку знайшов її знайомий, який залишився в Донецьку і передав його племінниці. Батько почав війну під Сталінградом і закінчив у Будапешті, в щоденнику зафіксовані спостереження і думки чоловіка у віці 20 -23 роки на фронті. Я свого часу читав ці думки, зараз щоденник по черзі читают онуки, яким вже по 30 -40 років, черга за правнуками. Їм це дуже цікаво, тому я можу бути спокійним за їхнє моральне здоров"я. Такі речі і справді безцінні.
Василь (Львів)
Є в мене ложка, проста алюмінієва ложка, хто зна якого мохнатого року випуску. Насправді ця ложка мого діда, яку він отримав під час війни, в ній є невеличкий дефект, а саме невеличка дірочка, яка , правда, аж ніяк не впливає на процес їжі, але мій дід жартував, що спеціально взяв цю ложку, оскільки під час трапези, рідке все через неї просочувалося, залишаючи тільки густоту і можна було краще наїстися, я наївний в це вірив. Цю ложку я також взяв з собою в АТО, здебільшого як оберіг, хоча після смерті діда, я користувався і користуюсь цією ложкою до цих пір. Ніякі нові сучасні прибори, не заставлять мене розпрощатися з цією річчю. І навіть під час приходу гостей, коли на столі хороші, гарні прибори, я користуюсь цією ложкою, дружина і друзі вже знають про це, і жартують, що навіть в гості і ресторани я ходжу з нею, а я просто знаю, що нічим іншим я не зможу користуватися, і так смачно , як з цією ложкою, мені не буде ні з якими іншими приборами)
Андрій (Полтава)
Добрый день всем. Есть у меня одна вещица. Я думаю она вечная. Это простые наручные часы. Они мне достались от моего деда. Дедушке они достались от пленного немца, а ему от его отца. Немец подарил их деду в знак уважения. Дед мне всегда их показывал, но не давал ими играть. Я игрался только его орденами и медалями. Он всегда говорил, что этих побрякушек у него вся грудь, а часы одни такие. И вот только после смерти деда, бабушка отдала их мне со словами: "Дедушка хотел, чтоб они были у меня". Я эти часы берегу. Однажды ходил в мастерскую, чтоб произвели замену циферблата и ремешка, но мастера не берутся за них. Говорят, что такие часы жалко даже просто вскрывать. Немного почистили и вернули мне их не взяв денег даже за работу. Поэтому так и храню их в "первородном" состоянии. Им уже очень много лет, но проживут они как минимум до моих внуков, а может и дольше. Спасибо Радио РОКС, что Вы есть. Особенно Камтугеза!!! Слушаю Вас каждое утро, но не решаюсь позвонить ;) Дай бог Вам просуществовать столько, сколько моим часам лет, а может и подольше.
Дмитро (Жмеринка)
Колись мені тренер по рукопашному бою подарував шкіряний офіцерський ремінь, я дуже зрадів подарунку і ніколи з ним не розлучався, але через деякий час я гуляв взимку біля річки, дивлюся якись хлопець попав під лід, я бігом до нього шукаючи якись дрючок, що його витягти, але знайшов суху галяку і спробував нею, та не вийшло ця проклята деревина поломалася зразу ж. А час йшов на секунди. І тут я згадав за подарунок, і подумав, ану перевірити на якість товару. Швидко зняв ремінь і даввй тягнути, щеб трошки і сам би провалився, але витягнув. Після того куди б не йшов завжди вдягаю цей ремінь вже 5 років , а може ще пригодиться, і когось знов виручить...

📱 Слухайте зі смартфона

Рок-цитата наступна

Старість – це коли всі більше говорять про твоє минуле, ніж про твоє майбутнє. Mick Jagger Rolling Stones

Добро робити легко!

Допомагаємо дітям разом