Дмитро "Соєр" Островський. Він ледь дочекався 18-річчя, щоб з'явитися вдома в однострої та повідомити: "Мамо, я в Азові". Дмитро долучився до 12-ї бригади Азов, пройшов шлях від піхотинця до снайпера. Попри шість поранень, постійно повертався на фронт.
Йому назавжди 21.
Коли Соня Сотник розповіла історію Дмитра Олександру Положинському, він написав пісню, хоча й не виконав її. Тому що про цей біль треба прокричати. Максимально чесно й правильно це вдалося вокалісту гурту АННА Віктору Новосьолову та Владиславу Драгану. Обкладинку синглу створив Нікіта Тітов.
Слухайте пісню. Пам'ятайте Соєра.
Дамо й пряму мову автора — Олександра Положинського:
"11-го грудня 2025-го року мені написала Соня Сотник:
“Сашко, привіт! Тільки не подумай, що це "пісня на замовлення". Але можливо тобі відгукнеться ця історія. Розумію, що це мій біль і розпач... але не написати про це не можу. У мене був друг. Він загинув 6 грудня. Йому був 21 рік. Пішов добровольцем у 18 років. Таємно від мами пройшов вишкіл Азову і поставив перед фактом. Після двох поранень щоразу повертався в стрій. Був футболістом. Міг би стати після перемоги реабілітологом. Попри службу вчився дистанційно. Тато доброволець АТО, на фронті з 2015 року. Коли малому було 14 він був впевнений, що вже не встигне повоювати. Але сталося що він був воїном і загинув, як воїн. Можливо тобі відгукнеться... Про тих 18 -ти річних, які пішли на фронт без мільйона і всяких заманух. Які не закладають вибухівку під машини і не зливають позиції москалям. Дмитро «СОЄР» Островський. Азов”.
Я спочатку відмовився - бо писати пісню про конкретну людину, ще й якої не знаєш, дуже важко. Так, я написав пісню “Несподівано”, присвячену Дані Дідіку, але її я писав не лише про самого Даню, а й про тисячі інших молодих хлопців - яких я знав і не знав особисто. І та пісня - її творення та виконання - виймають з мене безліч сил та емоцій. А тут треба було написати про когось конкретно. Ні, я не зможу.
Але тоді я ще не знав, що за кілька наступних днів мені трапляться дописи про Соєра, слова його тата і мами, статті про нього та навіть відео-інтервʼю з ним самим. Я почитав, подивився, послухав - і мені прийшла пісня. Одномоментно, цілісно, з повним розумінням того, якою вона має бути.
17-го грудня я надіслав Соні текст та наспівану на диктофон версію. Але моє бачення пісні передбачало значно потужніший вокал, ніж у мене, і музика важча, ніж я міг би зробити зі своїми колегами. Тому треба було знайти того, хто зможе це зробити так, як треба. Я звернувся до вокаліста групи АННА Віктора Новосьолова. Віктор одразу відгукнувся на пропозицію співпраці у творені цієї пісні та доєднав до процесу Владислава Драгана. Разом вони зробили пісню такою, якою я бачив її відпочатку. Соня звернулася до Нікіти Тітова з проханням створити обкладинку. Сьогодні пісня вийшла на всіх платформах"
