Слухайте "Запроси мене у сни" у версії гурту Друга Ріка
08.08.2024590
фото: youtube
Гурт Друга Ріка презентував свою версію хіта «Запроси мене у сни» на слова Богдана Стельмаха та музику Володимира Івасюка. Композиція стала частиною альбому «Re: Yaremchuk», який передував виходу стрічки «Яремчук: Незрівнянний світ краси». Цитуємо гурт:
«Зазвичай ми не беремося переробляти чужі пісні, ба більше — до золотої культурної спадщини у нас особливе ставлення: вони для нас недоторкані. Головна причина: щоб ти не робив — не зробиш краще, аніж оригінальна версія твору. Решта причин не такі важливі, але все в купі зупиняло наше бажання до переспівів.
Коли Марія зателефонувала і запросила взяти участь у триб’юті на честь її батька Назарія Яремчука, ми вирішили спробувати «убити двох зайців» — здійснити мрію, аби заспівати пісню Володимира Івасюка, водночас ту, яку виконував Назарій Яремчук. Але одразу визначились, що не намагатимемось відтворити звучання оригінального твору. Ми підійшли до композиції так, ніби у нас є умовна гармонія нашої ж пісні з вокальною партією і текстом. Тобто домовились працювати так, ніби ми пишемо нову пісню «Другої Ріки». Коли ми завершили роботу, то зрозуміли, що звучить це дійсно як класична «Друга Ріка» зразка 2005-2010 років. Але в цьому не було нічого унікального. Пісня нагадувала одразу все, що виходило під імʼям «Другої Ріки» раніше. Від інтро до коди вона звучала настільки рівно, шо важко було вловити кульмінацію, і чи є вона там взагалі як душа твору?
Вкотре переконавшись, що ніхто на нас не чекає у своїх минулих снах і не запрошує, ми залишили твір видатних митців до кращих часів.
Але життя скорегувало наші наміри, і за кілька років ми повернулись до твору, мабуть, вмотивовані пошуком відчуття бодай якогось позитиву та впевненості. Хтозна, можливо саме тому, що ми, як і мільйони українців, переживаємо складні часи, цього разу золоті митці дозволи нам доторкнутися до спадщини. Якщо не шукати містики, то кожна пісня має свій час. І тільки вона у синергії із запитом суспільства знає, коли зʼявитися.
У пошуках душі твору ми повернулись на 211 Recording Studio до Віталія Телезіна, аби оживити пісню. Але, керуючись цим бажанням, трохи перестарались: так, що у ній не залишилось вільного місця.
Коли в проєкт вже було неможливо вставити ані слова, ані літери, Віталій (продюсер запису) процідив усе зайве, і у тій звуковій безодні відкрився легкий та напрочуд позитивний характер.
Пісня розпочала своє дихання, формуючи унікальний саунд і, нарешті, голос полетів над твором, нагадуючи минуле.
Так, це все ще дуже схоже на «Другу Ріку», але якби ми творили у ті часи, поруч з Івасюком, Яремчуком...
Цікаво, що ті люди, які, на жаль, не знайомі з творчістю золотого фонду, коли вперше слухали пісню у виконані ДР, були впевнені, що це твір нашого авторства на 100%. З одного боку — тішить, з іншого — засмучує, але надихає закликати українців формувати свою ідентичність, а для цього — згадати своє імʼя, своє «коріння» та звернути увагу на національну культурну спадщину, зокрема музичну, а не сумувати за пʼяним «малороським» музичним фастфудом з лопати».
