Дамір, Київ
732
Вітаю Вас! Ось моя багажна історія. На нашу землю напав ворог і ми були вимушені вивезти мою тещу з окупованого Криму. У дружини "Матіз" з двигуном 0,8 літра. З Києва добрались до Ялти і почали збори. На даху машини були лише дві перекладини. Купив в Ялті на "Авангарді" профіль для монтажу гіпсокартона, прив'язав на дах, тобто зробив таку імпровізовану палету. Зверху поклав дві величезні "кравчучки" 110х80х50 см, в яки поклали білизну, одеяла і т.д., а ще 12 шляп (теща - фанат шлапок). Щоб шляпки не пом'ялись, вкладав одну в одну, в середину вкладав дрібні речі, а поверх обмотував рушниками, щоб зберегти поля. З цих "кравчучок" вийшло шикарне вітрило, сподівались на попутний вітер! Потім відкрив багажник і задумався:"З чого ж починати?" Помолився, щоб в дорозі не пробило колесо и ножи, виделки, ложки, металеві дрібнички заштовхав через отвори диска в "запаску", навколо почав робити "скатки" з кофточек та спідниць. В середину взуття вкладав дрібні м'які речі, і так шар за шаром заповнив весь багажник. Як древні будівельники укладали каміння, що між ним було не просунути лезо, так і ми утрамбовали багажник нашої "вантажівки". Настала черга салона. Під одне сидіння помістились тостер та міксер, під інше електром'ясорубка.За моїм сидінням влаштували мікрохвильовку, в середині якої були фужери та чарки. За пасажирським сидінням вмістився пилосос, кавомолка, "мильно-рильні" речі ціла купа різних речей. Все це зверху застілили одеялами. У підсумку теща сиділа, точніше, лежала на дастархані. Вона дуже не хотіла залишати керамічну напольну вазу і бронзову статуетку Чайковського. Вазу язамотав у м'яке і причепив, майже підвісив до даху салона біля вікна, А Чайковський дивився на мене з місця між спинок передніх сидінь. Під задне стекло накидали купу дрібниць, ще три шляпи і скрипку, яка нам допомогла на митниці. У дружини на передньому сидінні під ногами були харчі в дорогу, та ще якісь коробочки. Першою думкою після завантаження було:"А машинка з місця хоч зрушить?" Дякувати Богові поїхали! В Сімферополі раптом почалась злива, да така, що деякі машини стали. Я думав про себе:"Все, хана настала тещіним шляпкам на даху. Були шляпки, стали мочалками". Але ж ні! "Кравчучки не пропустили воду!!! Всі речі були сухими, тільки трішечки вологими! Нарешті добрались до митниці окупантів. Ну, думаю, як що буде повний обшук, я цей феншуй вже не втисну обратно. Вийшли з дружиною, підготували паспорти, і тут такй з сбе крутий та вольяжний кацапський митник з комндою "Машину к осмотру!" А теща вийти не може, розігнутись важко, і так поступово-поступово починає виползати і голосно каже:"А можно не открывать эту дверь, ведь загружено". Митник такий:"Что???" (Ми стояли з ним біля багажника) В цю мить я ледве відкриваю кришку багажника і звідти випадає скрипка і зі звуком, який я не можу описати, б'еться об асфальт під його ногами. Я тримаю багажник і ледве не починаю риготати, тому що цей двометровий з понтами чувак відскакує як коник з виторощеними очами и видає:"Интилигенті, бля..., закривайте!!!" Митницю ми пройшли швидко... Нарешті доїхали до дому в Києві, звичайно дуже втомлені. Матіз развантажували два дні, тому що два дні намагались розігнути суглоби після довгої поїздки у позі "зю". Врешті все закінчилось добре. Зараз у нас інша задача - вивезти моїх батьків та речі з Донецька. Сподіваюсь, все буде добре. Нажаль не зробили фотку завантаженого Матіса із Ялти (Не брав в дорогу фотік і нормальну мобілку). Надсилаю фотку Матіса з веліками (це вже інша історія), кріплення брав у товарища. На цьому все. Хай всім щастить! Приємних подорожей!!!
