Ми знаємо, що у вас є справжній друг, вчинки якого варто згадати та розповісти про них усій країні. А також — віддячити другові ще раз!
Реєструйтесь нижче і напишіть нам про свого Best друга та його вчинок, що вразив вас найбільше. Ми розповімо ці історії в ефірі, а автори найцікавіших отримають подарунки від партнера проекту. Історії про найкращих друзів слухайте в ефірі щоп’ятниці о 19:30.
Партнер проекту — Lacalut. Компетентний догляд для зубів та ясен.
"
string(7) "#080808"
string(20) "http://lacalut.ua/ua"
string(1) "1"
string(1) "1"
string(1) "0"
string(1) "1"
string(1) "0"
string(8) "textarea"
string(1) "0"
string(1) "1"
string(0) ""
string(1) "0"
string(0) ""
string(2) "50"
string(19) "2017-06-30 23:59:00"
string(1) "1"
string(1) "1"
string(0) ""
string(19) "2017-05-31 12:52:52"
string(2) "ru"
string(0) ""
string(257) "Дякуємо за участь у проекті Best друг. Ваша історія з'явиться на сайті, як тільки адміністратор перевірить її на відповідність умовам акції."
string(19) "2017-06-05 00:00:00"
string(19) "2017-06-30 12:00:00"
Array
Олександр (Полтава)
Ця історія була ще за шкільні часи,близько 20 років назад.В ті часи організовували так звані шкільні дискотеки.Зазвичай вони проходили в шкільному спортзалі і квиток коштував 1 грн.Гроші збирав завуч перед входом до диско-залу.Ми з моїм товаришом зібралися на танці.Вдягли модні у ті часи підліткові спортивні штани з лампасами, футболки з витертими від прання написами "хеві метал" і направились в бік школи.Іти до школи не довго,але ж понти-то велика сила і ми йдучи виписували лампасами диферамби.Всі дівчата того вечора повинні бути нашими.Перед входом в диско зал я зрозумів,що оту одну заповітну гривню,виписуючи лампасами по дорозі на дискотеку- я загубив.Друг глянув на мене,глянув на свою гривню і мовчки протянув її заучу зі словами" хай братан сходе"".Завуч була здивована таким щирим хлопчачим поступком і пропустила мого товариша безкоштовно.На цій дискотеці я зустрів своє перше кохання,яка в майбутньому стала моєю дружиною.
Роман (Рівне)
Доброго дня найулюбленіше радіо. Ось і моя історія про одного з моїх кращих друзів. Товаришуємо ми вже близько 20 років (не рахував точно, бо для справжньої дружби цього і не потрібно). Пам'ятаю нас ще з дитинства - комп'ютер на роботі його мами, на якому годинами могли грати у Warcraft 3, Аллоди та ін., але це пізніше, почалося все з ігор, які влазили на дискету 3,5 (вже не пам'ятаю які саме); неодноразово прогуляні уроки задля гри у футбол на приставці Sega на прокатах; пізніше вечірки у нього вдома (коли його мама у відрядженні), під час яких, разом з іншими друзями, декілька разів долали "голу милю" (для тих, хто пам'ятає фільм Американський пиріг). Вже в ті далекі часи на вечірках постійно грала краща музика у світі - рок (HIM, AC/DC, веселий Bloodhound Gang, як же не згадати про The Offspring). Ще з дитинства, коли відпочивали в таборах відбочинку (як зараз жартома називаємо - "лагеря") почався з ним певний марафон - у кого кращий комп'ютер, у кого кращий телефон, хто перший придбав авто, квартиру і так далі. Так ось, цей марафон підійшов до логічного заваршення - 6 червня у нього народився маленький рокер, і сьогодні, 17 числа, я стану хресним батьком Данилка. Ось вчинок який вражає та є достойним справжнього чоловіка. Хочу його ще раз поздоровити з народженням сина!!! Все буде Rock!!!
P.S. До речі саме мій товариш "підсадив" мене на радіо "Rocks" як на наркотик))).
Олександра (Запоріжжя)
Добрый день, хочу вам рассказать как я приобрела друга и из-за хорошего поступка! Однажды шла с работы и оступилась, сломала ногу((( рядом проежало такси которое увидело что я в этот момент упала и встать не могу((( остановилось такси , и вышел из машины мужчина , взял на руки и отвез в травмпункт, этот человечек находился со мной даже на рентгене, наложили мне гипс, и отвез этот человек меня домой. По дороге мы познакомились и стали друзьями, спасибо тебе Андрей за помощь, что не остался равнодушным, просто в наше время, тяжело найти друзей которые неоставят в беде. Спасибо.
Вероніка (Первомайськ, Миколаївська обл.)
Когда я и моя лучшая подружка встретились, это была осень, мы обе ходили в кружок рисования в колледже. И я совершенно неосознанно села на ее любимое место. Когда она зашла в аудиторию и посмотрела на меня, то я ощутила всю силу презрения сквозь стекла ее очков. Я думала, что она старшекурсница и что фыркнет, сканируя меня взглядом. Она села рядом, мы молча рисовали, пока ей не позвонили, и заиграли Nickelback - If everyone cared. И я спросила, любит ли она рок. Как оказалось, ее звали Катя, она на курс меньше меня была, а потом две рокерши рисовали и трындели, пока препод удивленно смотрела на нас. Это знакомство спасло меня от глупых мыслей и переживаний по поводу своей жизни. И вот мы с ней бро уже целых 5 лет, организовывали сходки рокерские, просвящали молодое поколение и ездили на разные фестивали. И вообще, у нее лицо такое всегда - недовольно-презренное ко всем. Кроме меня. Хочу, чтоб наша дружба дожила с нами до старости, и даже тогда мы будем слушать рок, подпевая любимым группам своими старческими голосами.