15 кращих пісень Пола Маккартні

Maybe I'm Amazed

Цю пісню автор написав, тестуючи свій новий апарат для студійного запису Studer. В той час, як усі інші хіти його дебютного альбому зароджувалися роками раніше (для робіт гурту Бітлз), цей трек був абсолютно новим. Він так і не вийшов синглом; дата його публікації — день виходу самого дебютника: квітень 1970 року. Попереду будуть гучніші хіти, але Maybe I'm Amazed залишається першим шедевром сольної діяльності — недооціненим, але ідеальним початком другої творчої епохи Маккартні.

Band on the Run

Трек з альбому Band On The Run 1973 року був тріумфальною відповіддю на питання, чи зможе Пол зі своїм новим гуртом сягнути тих же вершин, що й у складі Бітлз. Ще більшого символізму успіху пісні додає зміст: про психологічну відв’язування від бітлівського минулого, про широкі дороги, які лежать перед автором. Після того, як сингл посів перші місця в чартах обабіч Атлантики, більш ніхто не бачив у самостійному Полі лише один з уламків ліверпульської четвірки!

Live And Let Die

Пісню Live and Let Die було записано у 1972 році для однойменного фільму про Джеймса Бонда. Колишній продюсер Бітлз Джордж Мартін відповідав за музичне оформлення стрічки і вирішив, що Пол і його новий гурт впораються з головною піснею фільму якнайкраще. Мартін допоміг з карколомною оркестровою і проміжною реггі-секціями, а все інше Маккартні зробив сам, забезпечивши синглу місця в перших десятках Британії і Штатів, створивши черговий сольний хіт.

Jet

Кожен рокер сімдесятих заздрив винахідливості Девіда Боуї, але тільки Маккартні зміг перевершити його. У пісні Jet з альбому Band on the Run є і войовничі фанфари, і вибухи глем-рок-гітар, і агресивний синтезатор, і приспів з єдиного слова. Воно було ім'ям собаки Пола, Джет, все інше — це суцільна мішанина сюрреалістичних загадок про космос і фемінізм. "Та я й сам не знаю, про що вона”, – казав Пол. – "Наївна, дурнувата, чим мені і подобається".

Hi, Hi, Hi

Образ чемного джентльмена сер Пол майстерно зруйнував піснею Hi, Hi, Hi. Срамота: тільки секс, наркотики, ну й хіба що гітари. Сингл негайно було заборонено на радіо за пропозицію панянкам відчути зброю мачо Пола. Маккартні наполягав, що це непорозуміння: там не body gun, казав він, а polygon. "Ще краще", — іронізувало видання Rolling Stone. Пол також заявляв, що сленгові "злетімо вище й вище" слід розцінювати не в якості нарко-кайфу, а цілком буквально: повітряна подорож, наприклад. Ніхто йому не повірив, але всі продовжують слухати цей хіт 1972 року народження.

Another Day

Маккартні написав стільки чудових пісень наприкінці 60-х, що нових можна було й не писати. Another Day, сингл 1971 року, він уперше виконав на зйомках Let It Be у 1969, але вона не побачила студії до кінця 1970, коли автор зібрався видати свій перший сольний сингл. Це класична оповідка в стилі Маккартні: ударник Денні Сайвел подарував їй влучне означення "Eleanor Rigby in New York City", а Лінда — ніжні гармонії, що дали життя новій героїні автора.

Venus and Mars та Rock Show

"Wings - це просто концертний гурт, а не легенда, як Бітлз", - казав Пол 1976 року. Але тоді не було такого, до чого б він доторкнувся, і це залишилося б "просто" чимось. Наприклад, Venus and Mars/Rock Show, сюїта з двох частин. Першу акустичну змінює несамовите електричне крещендо; Пол римує концертні майданчики планети (Madison Square, Hollywood Bowl і нідерландський Concertgebouw), згадує найбільших зірок сцени того часу, таких як Джиммі Пейдж. Прикметно, що сингл вийшов того ж таки жовтня 1975-го, що й інша сюїта — "Богемна Рапсодія" Queen.

Beware My Love

Про пісню Beware My Love він казав: "Ми намагалися зробити саунд настільки жорстким, наскільки було можливо". І пісня таки стоїть осторонь решти поп-матеріалу у платівці Wings at the Speed of Sound 1976 року. Розпечена, багатошарова композиція стала такою завдяки надривному вокалу Маккартні і заковиристій гітарі Джиммі Маккалока.

Let Me Roll It

Одна з найбільш неприручених пісень Пола — Let Me Roll It. З гострою, як сокира, блюзовою гітарою і реверберованим вокалом. Тому її часто розцінювали як шарж на пісні Джона Леннона. Проте Пол завжди заперечував це, нагадуючи: "Крім всіляких міфів про ворогування є ще деякі речі, що об’єднували нас: ми однаково працювали, ми однаково мислили."

Junior's Farm

Junior's Farm, сингл 1974 року, завоював миттєву популярність. Він виник неподалік Нешвілла, столиці штату Теннессі. Гурт квартирувався на фермі Патмена-молодшого, автора пісень американських зірок 50-70 років. Від такого сусідства слід було очікувати плоду в жанрі кантрі. Але пісня більш глемова із психоделічним набором дійових осіб. Таких як ескімо і морський лев.
 

Monkberry Moon Delight

Monkberry Moon Delight з альбому Ram 1971 року. Нічною жахалкою назвав пісню Ролін Стоун за моторошний гіпнотичний фортепіанний риф, понад яким Пол стогне про зміну свого стану через якийсь містичний вплив, відчуваючи при цьому фортепіано в носі. "Ну, це як абстрактна картина", — розказував він журналу в 70-х, "Люди до мене: "Ов, це шо, про кокаїн?". А я їм: "Та ні, про піаніно в носі. Ви що, з сюрреалізмом не знайомі?".

Angry

1968 року він так накричався при записі протопанкової пісні Helter Skelter, що мав повне право відпочити два десятиліття. Але 86-го ми знову побачили його агресивним у прото-гранжовій Angry. Допомагали йому електрогітара Піта Таунсенда і барабани Філа Коллінза. Текст протестує проти расизму і прем'єрки Маргарет Тетчер. Пол казав: "Ставлення країни до апартеїду було кволим і наївним. Не розумію, що їм заважало побачити ту агресію?" Про кволість політиків, яка й досі заважає зупиняти агресорів.

Hope of Deliverance

Hope of Deliverance — "Це міжнародне послання з латиноамериканським присмаком", - казав автор про цей життєствердний гімн. Тут є іспанське гітарне соло, виконане разом із Роббі Макінтошем, поверх синкопованих ритмів зі щирою безпосередністю. У США пісня не потрапила на високі місця в чартах, але була надпопулярною в пост-соціалістичних країнах, які, відкриті для світу після падіння залізної завіси, сприймали її оптимізм зі свіжим, глибоким резонансом.

I've Had Enough

Синґл I've Had Enough, що демонструє гурт Wings пізнішого зразка, вийшов у 1978 році слідом за легенькою пісенькою With a Little Luck. Тому не всі помітили у творі глибокий зміст і гітари відповідної жорсткості. У Штатах пісня сягнула невисокого 25-го місця, а в Британії не дотягла й до 4-го десятка. "Ну й що? Всіх грошей не заробиш", - відповідав Пол.

Mrs. Vandebilt

На думку авторитетного видання, пісня Mrs. Vandebilt не є однією із сорока найвидатніших у пост-бітлівській творчості автора. І це дивно, бо до рейтингу увійшло більше половини інших пісень альбому Band on the Run. Нам не відомі критерії відбору, може, річ у тому, що сингл не вийшов у Штатах і в Британії, може в тому, що цей факт не дав їй ввійти у провідні чарти. Але в наших краях її любили і люблять.