Пісню Louie Louie у виконанні Річарда Беррі було записано 1955 року. А хітом вона стала у 1963 у виконанні гурту Kingsmen. Саме ця версія викликала перший скандал щодо непристойних текстів. Один татусь заявив, що на пониженій швидкості можна почути фрази, які розбещують дитячі макітри. У пресі здійнявся неабиякий ґвалт. І тоді за справу взялося ФБР. За два роки слідство винесло вердикт: у пісні взагалі мало що зрозуміло, на якій би швидкості її не слухали. У 1978 році Motorhead записали свій кавер на Louie Louie.
Вже понад п’ятдесят років різні диваки аналізують пісні і обкладинки останніх альбомів The Beatles у спробі довести: Пол — не справжній. Вони порівнюють його фото до і після 66-го року, щоб переконати: Маккартні загинув, і йому вдало підібрали двійника. То невже подальша успішність несправжнього Пола – лише результат його глибокого входження в образ? Закрити це питання під силу тільки сучасникам Маккартні. Ми налічили понад півтори сотні інтерв’ю людей, які щільно контактували з ним до 66 року. На запитання, чи справжній Пол, кожен дав позитивну відповідь, якщо просто не розсміявся у відповідь.
В той час, як хтось вважає, що Пол Маккартні мертвий (хоча він живий), інші наполягають, що Джим Моррісон живий (хоча його вже нема). Лідер гурту The Doors раптово пішов з життя 3 липня 1971 року і цей факт засвідчили близькі йому люди. То чому ж виник міф? Неясність у питанні, що саме згубило Джима: серцевий напад чи передозування? Адже це остаточно не з’ясовано, оскільки розтин не проводився. От дехто і вважає, що розтину не робили, бо не було тіла!
Коли в 65 році Бітли отримували з рук Королеви Ордени британської імперії, всі четверо перед тим покурили марихуани в туалеті Букінгемського палацу. Цю чутку пустив сам Леннон. Пізніше Харрісон розказав, що вже тоді Джон планував повернути Королеві свій орден, бо не поважав монархії, і запустив чутку для демонстрації зневаги. "Це було як плюнути в музеї, поки ніхто не бачить", - казав Джордж, - "Ось що означав косяк у палаці. Але ми занадто боялися, щоб утнути таке!"
Кіт Річардс. Міф №1: він змішав кокаїн з попелом батька і носом втягнув цю суміш. Кокаїну там не було, а решта історії досить туманна. Міф №2: Кіт їздив у Швейцарію на повне переливання крові, щоб у цей спосіб очиститися від наркотичної залежності. "То я пустив цю чутку", - каже Кіт, - "Люди хочуть вірити в таке, ви ж знаєте. Насправді, цю кров я не проміняю на жодну іншу".
У 1983 році гурт Iron Maiden випускає альбом Piece of Mind, першу роботу, в якій взяв участь барабанщик Ніко Макбрейн. На початку пісні Still Life його голос промовляє щось задом наперед. "Ось бачите, ми ж казали!", — одразу понеслося з боку тих, хто звинувачував гурт у сатанізмі. І нікому з них не прийшло в голову прослухати плівку… задом наперед. І тут стало б зрозуміло, що гурт висміює ті звинувачення, бо замість чорної меси Ніко зачитав монолог комедіанта із сатиричного кінофільму.
В липні 1970 року гурт Creedence видає сингл Looking Out My Backdoor. Між рядків громадськість прочитала пропаганду наркотиків. Незв’язні образи, набір слів і фраз було сприйнято як опис ефекту від вживання ЛСД: і подушки бігають і сковороди тікають, і ложки летять. Гуртові цей галас був вигідний, тому автор мовчав, стежачи за зростанням популярності. А коли все вляглося, Джон спростував чутки, повідомивши, що пісню він написав, граючись у хованки зі своїм 3-річним сином у себе на задньому дворі.
Один з міфів переконує нас, що Оззі вклоняється нечистому. Відтак, любить відгризати голови тваринам. Ні, не вклоняється. Ні, не любить. Оззі носить Хреста, що б заперечити перше. А друге пояснюється випадковістю. На підписання угоди з CBS Records він приніс голубів, щоб випустити в небо. Але був під кайфом — і, коли жартував, не розрахував сил. Трохи пізніше, коли на концерті йому під ноги кинули кажана, він подумав, що то цяцька, то ж гризнув і її. "Я був упевнений, що то гумовий муляж, якими діти махають на Хеловін", - казав Оззі. Далі була лікарня, 40 ін’єкцій, гавкіт на лікарів… І це вже – чиста правда.
Ходять чутки, що пісня Led Zeppelin Royal Orleans переповідає реальну історію, що трапилася на гастролях у США, в однойменному готелі. Вона про чоловіка, який запрошує до себе в номер жінку, яка згодом виявилася трансвеститом. Персонаж засинає з косяком у руці, що спричинює пожежу в номері. Пізніше Джон Пол Джонс повідає у своєму інтерв’ю: "З трансвеститами дружив наш менеджер. І дійсно, одного разу всі ми опинилися в одному барі. Те, що я прийняв трансвестита за дівчину — брехня. Просто він піднявся до мене в номер покурити. А коли я прокинувся, номер кишів пожежниками!".
Про The Rolling Stones ходить чимало чуток, і це не дивно з огляду на те, що мова йде про найстаріший з нині активних рок-гуртів. А найперша чутка виникла ще 1967 року. Згідно з нею, наряд поліції, що налетів у лігво гурту, став свідком такої картини. Маріанна Фейтфул, одягнена у мокре простирадло, пригощала Джаггера шоколадним батончиком, який стирчав у неї чи то з-під пахви, чи то ще звідкись. Лише 2012-го року співачка описала ті події у своїх мемуарах. Те, що вона тоді ледь вийшла з ванної — то правда. А решту, каже, придумали полісмени, щоб якнайбільше налякати людей згубною дією марихуани, на яку вони тоді полювали.
Два найпопулярніших міфи про Елвіса Преслі такі: 1) він живий; 2) він расист. Перше пояснюється тим, що сотні його підстаркуватих імітаторів і досі з’являються в людних місцях. Друге ж виникло у 1957 році, коли одна з жовтих газет приписала йому слова, промовлені на концерті в Бостоні: "Чистити мої черевики й купувати мої платівки — це все, чого я чекаю від негрів". Журналісти, що по смерті співака розслідували походження цього вислову, дійшли висновків: Елвіс, який зростав серед темношкірих, не мав жодної ознаки расиста. І друге: у 50-х Елвіс ніколи не був у Бостоні. Сам же король рок-н-ролу дякував афроамериканцям за блюз, на якому він зростав.
Чутки стверджують: у пісні In The Air Tonight Філ Коллінз змалював побачене на власні очі: одна людина потопала, інший чоловік стояв на березі та ігнорував заклики про порятунок. Та більше, начебто на один зі своїх концертів Коллінз запросив того покидька, направив на нього світло прожектора і пояснив залу, що це за падлюка. Жертва совісті прийшла додому і повісилася. Автор не терпить навіть запитань про вірогідність байки. "Невже ви можете припустити, що я міг на таке дивитися, і не спробувати врятувати потопельника самотужки?", — запитує він. — "Та й індивідуальні квитки на свої виступи я теж ні разу не посилав". А в дійсності пісня стосувалася болісного розлучення автора.
Один із міфів про гурт The Who народився після "Вудстоку" у 1969 році. Посеред виступу паузою між піснями скористався громадський активіст Ебі Гофман і крикнув у мікрофон: "Слухаєте це лайно, а Джо Сінклер гниє в тюрмі!" Як дехто вважає, Таунсенд розтрощив гітару в того на голові. Проте цього не було. Піт лише виштовхав Ебі зі сцени, після чого вилаявся. Інший міф стверджує, що барабанщик гурту Кіт Мун у свій день народження втопив щойно подарований йому Rolls Royce у власному басейні. Ні, Ройс ще довго бігав шляхами Британії, а побрехенька виникла після того, як музикант одного ранку заїхав заднім ходом у ставок свого саду і мусив шукати трактор по селу.
