ще 5 радіостанцій
По буднях в ефірі о 11:45 і 17:45
Ще в 60-х роках він змінив вектор розвитку культури. Його вокал та поведінка на сцені надихнули тих, хто тепер і самі є кумирами. Вже понад шістдесят років він є лідером The Rolling Stones – живого та активно діючого символу рок-н-рола.
Ми святкуємо 80-ліття Міка Джаггера. Він народився 26 липня 1943 року в Дартфорді, що на Півдні Англії. Батько – вчитель фізкультури, мати – перукарка і громадська активістка. Малий слухав радіо і переспівував усе, що почув, тож іще малюком почав співати у церковному хорі. В перший клас Мік пішов разом із Кітом Річардсом, але за три роки по тому сім'я Міка покинула Дартфорд. Ці двоє зустрілися абсолютно випадково аж 1961 року, аби заснувати один з найвідоміших і найскандальніших гуртів планети – The Rolling Stones.
Нікого не дивує той факт, що дебютний альбом Роллінгів, випущений 1964 року, отримав назву The Rolling Stones. Любов гурту до R&B простежується у більшості треків альбому, що містив єдину пісню, яку написали Мік Джаггер і Кіт Річардс. Від самого виходу альбом став у одним з бестселерів Великої Британії, залишаючись на першому місці дванадцять тижнів. Відкривав цей реліз кавер на випущену в далекому 1946 році пісню Route 66, повна назва якої звучить так: "(Get Your Kicks On) Route 66" – збери свої стусани на трасі 66.
Як тільки гроші посипалися на The Rolling Stones, усі музиканти гурту кинулися купувати найрозкішніші автомобілі того часу. Джаггер купив Aston Martin DB6 (із неймовірним касетним плеєром!), Кіт зупинив вибір на просторому Bentley, а Білл Вайман купив і Mercedes, і Maserati, і MINI Cooper. Першим з дорожньою поліцією познайомився Мік. Його оштрафували на чималеньку як на той час суму (16 фунтів стерлінгів) за перевищення швидкості. Міка притягли до суду, де той і зарікався, і виправдовувався, та не отримав сатисфакції. He (Can't Get No) Satisfaction.
1966 року він казав у інтерв’ю: “Я не думав, що ми стільки протягнемо. Коли все тільки починалося, ніхто не вважав, що з цього вийде щось путнє. І ось ми записуємось уже три роки, а нас і досі називають новим гуртом. Я гадаю, що на рік нас іще вистачить”. У травні того ж року колектив Джаггера випустив сингл Paint It, Black, який за підсумками року посяде тридцяте місце у сотні найпопулярніших хітів Британії. А ще стане одним із аудіо символів явища “рок-н-рол”.
Окремої уваги заслуговує Мобільна студія Rolling Stones. Її концепція виникла 1968 року, коли Джаггер зажадав нового середовища для запису. Ролінги розробили режисерський пункт у фургоні, який можна було б підігнати до будь-якого просторого приміщення. Рекордсменом з кількості альбомів, записаних у студії на колесах, є зовсім не вони. Аж п'ять видань підготував у ній гурт Led Zeppelin. На другому місці теж не власники студії. Воно належить гурту Deep Purple, який записав тут три альбоми. По два видання в студії зібрали Fleetwood Mac, Iron Maiden і нарешті, Rolling Stones.
Більшість його робіт у кіно – це секундні появи в епізодах для їх посилення (так звані камео), музичні фільми про його Rolling Stones чи інші документальні творіння. Втім є й кілька повноцінних ролей. Одна з них – у фільмі “Корпорація “Безсмертя” за Робертом Шеклі. Знятий у 1992 році, він описує майбутнє, 2009 рік. А найперша роль породила пісню. 1969 року Мік Джаггер почав зніматися у кінострічці “Нед Келлі”, де грав роль головного героя – австралійського злочинця ХІХ століття. Сцени з аборигенами наштовхнули його на римовані рядки, що пізніше вилилися у пісню Brown sugar. Цією піснею Джаггер підняв забуту ганебну тему сексуального насильства білих плантаторів над своїми рабами.
Якби в середині шістдесятих ви повідомили суспільству, що цей дикун і розбещувач отримає Орден Британської Імперії, вас би лінчували за глумління над святинями Корони. Мік Джаггер отримав відзнаку 2003 року. І, подейкують, що пройшло все не так гладенько. Посвяту проводив принц Чарльз, бо королева Єлизавета Друга відмовилася паплюжити Орден. Більш того, з нею був солідарний… Кіт Річардс! То хто ж тоді вирішив, що Мік вартий нагороди? А це був Тоні Блер, прем'єр Великої Британії, аж настільки він любив The Rolling Stones.
Ми продовжуємо святкувати 80-ліття Міка Джаггера. Серед рокерів він є рекордсменом ще й з багатодітності. Його восьмеро дітей народилося від п’ятьох різних мам, яких ми не будемо перелічувати, бо й усіх цих нащадків навряд запам'ятаєш. Від старших до менших: Каріс – громадська діячка, Джейд – дизайнер, Ліззі – модель, Джеймс – музикант і руда копія батька, Джорджія – модель, Габріель – модель, Лукас – старшокласник; Деверо – першокласник. Він народився 2016 року, коли 73-річний Джаггер деяким іншим малюкам в сім’ї доводився вже прадідом.
Багато хто помітив, що рухи нинішнього Джаггера навіть більш граційні, ніж у юнацтві. І що за всі сценічні роки не було жодного періоду зайвої ваги. Виявляється, до числа захоплень Міка вже давно увійшли балет (для балансу), пілатес і йога. В інтерв’ю Daily Mail він розповів, що за допомогою персонального тренера він займається іноді по шість днів на тиждень. До програми входять: біг по вісім миль на день, плавання, кікбоксинг та велоспорт. Берімо приклад! God gave me everything I want
Крім роботи в гурті, він має чималу сольну спадщину. Починаючи з 1985 року, Мік випустив чотири сольні видання. А студійна дискографія The Rolling Stones налічує двадцять п’ять альбомів, і, схоже на те, що цього року ми побачимо двадцять шостий. Ходили чутки, що в його записі візьмуть участь Пол Маккартні та Рінго Старр. Але, як не прикро, обійдеться запис без легендарного ударника. Та восени ми дочекаємось альбома! Побажаймо ж ювіляру, аби це видання було не останнім в історії гурту і в сольній творчості, і щоб нові гурти й надалі прагнули бути схожими на вічно юний The Rolling Stones.
