Дейв Мастейн народився 13 вересня 1961 року у невеличкому містечку штату Каліфорнія. Був пізньою дитиною в сім'ї нащадків німецьких емігрантів. Його сестри були настільки старшими за нього, що він називав їх тітками. В середині сімдесятих Дейв, як і всі підлітки, захоплювався хард-роком. Але його кумирами були не британські чи американські гурти. Він обожнював дивитися за тим, як поводиться з гітарою Енґус Янґ, а його брата Малкольма згодом назвав одним з найкращих ритм-гітаристів усіх часів.
Достеменно невідомо, коли Дейв створив свій перший колектив, Panic. Проте ми знаємо, що гурт відіграв лише два концерти перед тим як розпастися у 1981 році. Того ж року Дейв знаходить у газеті оголошень непримітні два речення він юного емігранта з Данії Ларса Ульріха і відгукується на нього. Мастесна взяли до колективу на посаду лід-гітариста. В гурті Metallica він залишив свою днк: щонайменше шість власноруч написаних творів, які колектив видав. Проте на жодній з платівок, де вони з'явилися, ви не знайдете і згадки про Мастейна.
1983 року він вилетів з гурту Metallica через проблеми з алкоголем, наркотиками і конфлікти з іншими музикантами. Не гаючи часу, Дейв разом з басистом Девідом Еллефсоном створив гурт Megadeth. І мотив був далекий від творчого: Мастейн бажав помсти. Він казав: "Після звільнення я відчував лише жагу крові. Їхньої крові. Я вирішив робити швидшу, тяжчу, кращу музику, щоби при зустрічі сміятись в їхні пики".
Коли він тільки зібрав колектив, то обрав за назву Fallen Angels. Але жага помсти за звільнення з Металліки підказала йому інший варіант: Megadeth, спотворене megadeath – мільйоносмерть. Мастейн був настільки засліплений люттю, що йому до лампочки був історичний факт – від цієї назви свого часу відмовився інший гурт. Ще наприкінці шістдесятих зграйка англійських юнаків відкинула її, обравши натомість іншу, багатьма тоді висміяну Pink Floyd.
Здихавшись його у 83-му і знайшовши йому заміну, Metallica постаралася забути про Дейва, хоча не відмовилася від його пісень. Металісти уникали згадок про Дейва, наче його ніколи не існувало, і лише зрідка в пресі виникали шпильки в бік одне одного. Ворожнеча тривала майже до 2010, коли доти віртуальна Велика Четвірка Трешу зібралася для спільного концерту в столиці Болгарії. До неї входять, нагадаємо: Anthrax, Slayer, Metallica і гурт Майстена Megadeth.
Megadeth визнають одним із найвидатніших метал-гуртів на кількох підставах. По-перше, він входить до Великої Четвірки Трешу – це гурти, що зазнали швидкої творчої еволюції, в результаті якої створили найбільш фундаментальні шедеври металу. Крім того, Megadeth дванадцять разів номінувався на Ґреммі. І понад те, є одним із найуспішніших хеві-метал-гуртів за всі часи: в комерційному плані Дейв Мастейн з командою поступається лише своєму одвічному супернику, гурту Metallica. А альбом Peace Sells... But Who's Buying?, який вийшов ще 1986 року, видання All Music називає «одним із найважливіших метал-альбомів десятиліття і одним з найкращих за всі часи». Його однойменний трек канал VH1 поставив на одинадцяту позицію в хіт-параді 40 найкращих творів жанру heavy-metal.
У вересні 2010-го Megadeth і його шанувальники святкували двадцятиріччя студійного альбому "Rust in Peace". До цієї дати гурт випускає видання, що стало знаковою віхою в історії гурту і Мастейна як автора – Rust in Peace: Live. Це концертний альбом, до якого ввійшли живі версії з ювілейного видання, а крім того кілька творів, що глибоко запали в душі шанувальників і тому виконуються гуртом ледь не на кожному концерті. Серед них опинилися Skin o' My Teeth, Peace Sells і Symphony of Destruction, написана, за словами Мастейна, про те, "… як беруть неосвіченого йолопа, вдягають у діловий костюм, і дають керувати країною".
Дітище Дейва, гурт Megadeth, може похизуватися аж дванадцятьма номінуваннями на "Ґреммі". Всі 12 пісень боролися на нагороду в номінації "Найкраще метал-виконання". Можна лише позаздрити тому, наскільки постійно твори Дейва і компанії удостоювалися цієї честі: з 1991 по 1996 – щороку. Потім – 1998, а далі знов щороку з 2010 по 2013. А ось 2017-го таки сталося те, до чого гурт ішов 26 років: чергова пісня-номінант нарешті виборола Ґреммі. Нею стала Dystopia з однойменного п'ятнадцятого студійника.
Завдяки його пісням ми знаємо, що Дейв добре орієнтується не лише в музиці, а й в політиці - і внутрішній, і зовнішній. Та й це ще не всі його захоплення. Містер Мастейн далеко не аматор і в бойових мистецтвах. Про це свідчать два його чорні пояси: з тхеквондо і з карате. 2007 року він став Послом доброї волі світу у Всесвітній федерації тхеквондо. А не так давно наш ювіляр захопився бразильським джиу-джитсу, і в січні цього року він досягнув рівня фіолетового поясу в цьому мистецтві.
Торік проблеми зі здоров’ям музиканта, а крім того — ще й карантинні обмеження не дали йому вирушити в тур. То ж відкладений тоді, він розпочався у серпні і успішно проходить в ці дні. Але літо 20-го року не було змарнованим. Дейв і компанія чимало часу провели в студії і з дня на день ми чекаємо виходу шістнадцятого студійника від гурту Megadeth, вже в січні цього року нам була відома його назва - The Sick, the Dying... and the Dead! Сподіваємося, він стане щонайменше екватором у дискографії колективу, а тому, в чеканні нових і нових робіт побажаймо автору незламного здоров’я і нескінченного натхнення ще не на одне десятиліття!
Допомагаємо дітям разом