24 травня ми відзначаємо 80-ліття Боба Ділана. Батьки його матері були євреями-литваками, поширення яких і досі охоплює землі від Литви до Чорного моря. Вони прибули до Сполучених Штатів на початку 20-го століття, як і сім'я його батька, яка до того мешкала в Одесі. Обидві родини приєдналися до невеличкої єврейської громади у Міннесоті, то ж не дивно, що їхні діти Авраам і Беатріс зустрілися, закохалися і створили сім'ю, в якій і народився Боб, він же Роб, він же Роберт Аллен Ціммерман. Він був ще зовсім малим, коли отримав у подарунок власне радіо, через яке він до 13 років слухав блюз-радіостанції. А потім... народився рок-н-рол.
У старших класах він збирав власні гурти. Один з перших називався Golden Chords, і виконував кавери піонерів рок-н-ролу. Коли гурту дозволили заспівати на шкільному концерті, вийшло настільки гучно, що директор мусив повиривати мікрофони з підсилювача. У його випускному альбомі під портретами були підписи, хто чого добився, і хто на що заслуговує. Під Бобовим фото зазначалося: "Майбутній колега Літл Річарда". Це пророцтво здійсниться неодноразово.
У жовтні 2016 року Нобелівський комітет оголосив його лауреатом премії «за створення нових поетичних форм в американській пісенній традиції». Газета New York Times писала: «…він – перший музикант, що отримав нагороду, і це є чи не найбільш радикальним рішенням в історії Нобелівської премії». Але нас цікавить більш сенсаційний факт. В лекції лауреата Ділан повідав просто таки містичну історію. "Бадді Холлі був архетипом. Всім, чим не був я і чим хотів бути. Я бачив його лише один раз, і сталося це за кілька днів до його смерті в 59-му. Він був могутній і енергійний, він панував над залом. Я стояв за два метри від нього і спостерігав за його обличчям, руками, за всим, що було в ньому. А потім сталося дещо моторошне. Він раптом глянув мені прямо в очі – і щось передав. Я не знав, що, але відчув, як по шкірі побігли мурашки".
1959 року він вступає до університету Міннесоти і відвертається від рок-н-ролу в бік фольк-музики. Причину він повідав аж через три десятиліття: "Мені було замало рок-н-ролу. Тоді це були всього лиш влучні фрази і запальний ритм. Але пісні були несерйозними, або ж не відображали реальне життя. У фольк-музиці все інакше. Пісні сповнені чуттєвості, смутку і радощів, сповнені віри в найвищі почуття". І він пішов у фольк, аби згодом принести в рок-н-рол його соціальну силу і глибоку чуттєвість. Це і стане головним внеском Ділана в рок-музику.
Свій псевдонім він узяв на першому курсі університету. Річ у тім, що Роберт Ціммерман став частиною тамтешньої фольк-сцени і слід було шукати ім'я більш властиве кантрі-виконавцю і більш легке для вимови американцем. Пізніше в мемуарах він пригадає, що хотів взяти поширене прізвище Діллон, та раптом йому трапилася збірка віршів, які написав поет Ділан Томас, і тоді Боб вирішив, що його валлійське ім'я є більш екзотичним а відтак унікальним. “При народженні ми не вибираємо батьків і не обираємо імена, - згадує він. - Але це вільна країна, і кожен може називатися так, як захоче”.
Він не довчився й одного року і покинув університет навесні 1960-го, на першому курсі. Менш ніж за рік Боб дістається Нью-Йорка, щоб зустрітися зі своїм кумиром фольк-виконавцем Вуді Ґатрі. Завдяки цій зустрічі він вливається в тамтешню фольк-спільноту і знайомиться з провідними діячами сцени. Посипалися пропозиції виступів на розігріві їхніх концертів і скоро ім'я Ділана лунає поруч із їхніми. Вже у березні 62-го виходить його перший альбом, який так і називався – Bob Dylan.
Вже в другому альбомі, 1963 року, він показав, чому тодішнього рок-н-рола було замало для того бунтарства, що вирувало в ньому. Саме тоді Боба назвали голосом покоління, занепокоєного ядерною загрозою і расовим безправ'ям. Пісні з цього альбому доходили до громадськості і завдяки каверам інших виконавців. У серпні того року Ділан виступив на "марші протесту на Вашингтон". А менш ніж за півроку третій студійник явив його просто борцем з такими явищами як сегрегація, безробіття, урбанізація тощо. По іншу сторону океану юні рок-н-рольники теж піддавалися впливу цих пісень, усвідомлюючи, що співати можна не лише про кохання і розваги. Вже незабаром Британію сколихне протестна My Generation гурту the Who.
Поверненням Боба Ділана до електричного звучання став альбом 1965 року Bringing It All Back Home. Хоча переважно він був фольк-роботою з половиною пісень акустичного чи напівелектричного. Але вірність його напрямку підтвердив успіх кавера на пісню Mr. Tambourine Man від рок-гурту The byrds. Того ж року, виступаючи на фольк-фестивалі в Ньюпорті, Ділан відіграв програму на електрогітарі, що викликало невдоволений гул у фольк-публіки. Журнал Rolling Stone, складаючи перелік подій, що змінили історію рок-н-ролу, назвав 1965-й роком кінця панування фольк-музики в Штатах. Адже тоді ж з'явилася і пісня Like a Rolling Stone, що перетворила Боба з фольк- на рок-співака, яку журнал Q-magazine включив у число пісень, що змінили світ.
Ровесник бітлів та ролінгів він, тим не менше, став взірцем і вчителем для них. Коли Зал Слави рок-н-ролу відкрив для Ділана свої двері, його інший учень, Брюс Спрінґстін, представляючи Боба, сказав: "Його пісня-візитівка Like a Rolling Stone звучала так, як ніби хтось відчинив двері в твій розум. Якщо Елвіс вивільнив наші тіла, то Боб вивільнив нашу свідомість. Він показав нам, що ця музика була інтелектуальною; у нього є талант, здатність вмістити цілий світ в одну пісню. Боб зруйнував рамки та обмеження і змінив обличчя рок-н-ролу".
Відвівши йому сьоме місце в сотні найкращих вокалістів світу, журнал Rolling Stone доручив написати анотацію не кому іншому як Боно. І ось що ірландець заявив: "Боб Ділан зробив те, що давалося дуже і дуже небагатьом співакам. Він змінив популярний вокал, він змінив і світ, у якому ми живемо: тисячі людей намагаються співати, як Ділан. А щоб зрозуміти вплив школи Боба, ми повинні уявити світ без Тома Вейтса, Брюса Спрінгстіна чи Курта Кобейна". То ж містеру Ділану дякують не лише фани Ділана, в боргу перед ним шанувальники десятків жанрів, сотень гуртів і просто поціновувачі якісної музики. Дякуємо і ми, не залишаючи сподівань на нові пісні і бажаючи рекордного довголіття майстру, що вплинув на еволюцію музики мас.
Допомагаємо дітям разом