Легенда рока. Aerosmith — 50

У своєму бостонському будинку гурт зависав і дивився шоу Three Stooges. Одного разу після його закінчення все ж таки спробували обрати для гурту назву. Джої Крамер поділився: коли був школярем, писав слово aerosmith усюди у своїх зошитах. Ця назва просто вскочила у його голову після знайомства з альбомом Гаррі Нільсона Aerial Ballet. На обкладинці був намальований клоун, що стрибав з літака — і школяра це чимось зачепило. Решта хлопців Джої не зрозуміла. Вони вирішили, що барабанщик говорить про роман Сінклера Льюіса, який всі вивчали у школі. Крамер наполягав: "Та ні, не Arrowsmith, а A-E-R-O...Aerosmith!". У підсумку, гурт пристав на пропозицію, яка виявилася кращою, ніж решта – the Hookers та Spike Jones.

Невдовзі після того, як було затверджено назву, гурт запросив як ритм-гітариста Рея Табано, друга дитинства Тайлера. Вже як Aerosmith вони зіграли свій перший концерт. Це було 6 листопада 1970 року у школі містечка Мендон (штат Массачусетс). За рік Табано замінив Бред Уітфорд, який також навчався у музичному коледжі Берклі та грав у гурті Earth Inc. Відтоді, крім нетривалого періоду з 79 по 84 рік, лайнап, що складався з Тайлера, Перрі, Хемільтона, Крамера та Уітфорда, залишався незмінним. Після кількох незрозумілих спроб спіробітництва з різними агенціями, у 1972 році Aerosmith підписали свій перший контракт з компанією Columbia. Сума становила 125 тисяч доларів, а дебютний альбом, "Aerosmith", вийшов у січні 1973-го. Він потрапив у чарти – щоправда, лише на 166 місце. А от сингл Dream On звідти піднявся вище – на 59-ту сходинку. Також кілька пісень потрапили на радіо. Шаленого успіху та подвійного платинового статусу дебютник досягнув за понад десятиліття – коли гурт здобув світову славу.

У 1975 році гурт видав свій третій альбом, Toys in the Attic. Саме його вважають поворотним чи то переломним у їхній кар'єрі. Cингли з нього дісталися першої десятки в чартах, а Aerosmith почали називати гідними конкурентами Зеппелін і Ролінгів. Гурт продовжував видавати по альбому за рік. У 1976 вийшов Rocks, що швидко став платиновим, а у 77-му — Draw the Line, на якому справи дещо пішли донизу. Aerosmith продовжували невпинно гастролювати, тим часом музиканти неабияк захопилися алкоголем і наркотиками. То ж, не всі концерти проходили на вищому рівні. Кажуть, якось менеджеру спало на думку поміняти місцями першу та останню пісню програми. Стівен Тайлер вирішив, що шоу він вже відпрацював – і після першого ж треку радо пішов зі сцени.

Наприкінці 70-х захоплення алкоголем і наркотиками дедалі збільшувало напругу між музикантами. У влітку 1979 року гурт приїхав на фестиваль World Series of Rock до Клівленда. За лаштунками спалахнула сварка між Еліссою (дружиною Джо Перрі) та Террі (дружиною Тома Хемілтона). Елісса жбурнула в Террі склянку молока. Стівен Тайлер попросив Джо вгамувати свою пані — і згодом палав уже чоловічий скандал. У підсумку, Перрі грюкнув дверима й пішов з гурту. Хоча Тайлер у своїй автобіографії написав, що звільнив його. Гітарист створив власний проект – і забрав з собою частину хітів, які написав. Aerosmith мали закінчити роботу над черговим альбомом, Night in the Ruts. То ж, частину партій Джо Перрі зіграв Бред Уітфорд, десь допоміг Річі Супа (гітарист і давній партнер гурту зі створення пісень). А згодом гурт найняв Джиммі Креспо. Альбом видали, тур почали, та майданчики виявлялись дедалі меншими, гурт втрачав популярність. На те були причини: алкоголь та наркотики. Вони впливали, зокрема, на спів Стівена Тайлера, на його здатність працювати. На концерті у Портленді у 1980 році Стівен впав під час шоу —і взагалі не зміг піднятися. А восени того ж року фронтмен втрапив у ДТП на мотоциклі — це вклало його на лікарняне ліжко.

Коли у 1981 році гурт працював над альбомом Rock in a Hard Place, вони втратили ще одного члена — цього разу не витримав Бред Уітфорд. Він записав альбом разом із Дереком Сент Холмсом, потім приєднався до проекту Джо Перрі. До чартів потрапив єдиний сингл з альбому, Lightning Strikes. Замість стадіонів Aerosmith виступали у невеликих театрах та клубах, і це морально знищувало їх. Перед одним з концертів у Массачусетсі, фронтмен побачився з Джоном Перрі — і вони так накидалися, що Тайлер повторив свій "подвиг": знову впав на сцені — і не встав. Концерт закінчився дуже швидко. В лютому 1984 року Перрі (який на той час вже розвівся з Еліссою) та Уітфорд побачили виступ Aerosmith у Бостоні. Екс-колеги зрозуміли, що час повертатися. Кілька місяців гурт вирішував, як їм бути –— і у підсумку оригінальний склад зійшовся знову. Пізніше Тайлер згадував: "Якби ж могли відчути той кайф, коли всі п'ятеро знову опинились разом в одній кімнаті. Ми почали сміятися — наче й було цих п'яти років нарізно. Ми одразу зрозуміли, що вчинили правильно".

Загалом за свою піввікову історію гурт видав п'ятнадцять альбомів. Більшість із них стали платиновими та мультиплатиновими, а один, Get A Grip, отримав діамантовий статус. Також дискографія містить шість живих альбомів, 16 збірок та два ЕР. Загалом Aerosmith продали 150 мільйонів примірників альбомів по всьому світу, майже половину з яких – у США. Музику гурту часто можна зустріти в кіно, мультфільмах, серіалах і комп'ютерних іграх, а самі музиканти часом стають їхніми героями. Хіт Dream On навіть прозвучав у відеоролику NASA! На його тлі Національна космічна агенція запрошувала до себе на роботу, а Стівен Тайлер і Джо Перрі взяли участь у цій історичній рекламі. Якщо говорити про найбільш активну участь у сайд-проектах, варто відзначити Джо Перрі. Нехай The Joe Perry Project видав лише три альбоми (і всі у вісімдесятих), Джо має ще чотири сольники, а також постійну роботу в супер гурті Hollywood Vampires з Елісом Купером, Джонні Деппом та іншими. А от Стівен Тайлер, попри часте гостювання у роботах друзів, на власний сольник наважився лише у 2016 році. Зате його We're All Somebody from Somewhere вийшов справді прекрасним, що відзначили і фани, і примхливі критики.

З кінця 2015 року у різних інтерв'ю Бред Уітфорд, Стівен Тайлер і Джо Перрі обговорювали можливість прощального туру – 31-го у їхній історії. То ж, Aero-Vederci Baby! Tour почався у 2017 році. Музиканти припускали, що він триватиме два роки та стане прощальним. Та згодом, на щастя, передумали — і вирішили: чого б це прощання не тривало вічно? Ну не можуть просто так розпрощатися музиканти, які разом — у списку найуспішніших в США артистів усіх часів! Вони ділять 13-ту сходинку з The Rolling Stones та Мераєю Кері. Та і у світовому рейтингу Aerosmith почуваються непогано — поміж U2 та АВВА. Жодні суперечки всередині, боротьба характерів, впадання у крайнощі зі шкідливими звичками чи здоровим способом життя — ніщо не могло зупинити їхній славетний політ! А про все вищесказане по-чесному написав Джо Перрі у своїй автобіографії Rocks: My Life in and Out of Aerosmith. Вона вийшла у 2014-му і надає можливість зазирнути в життя Легенд зсередини. Щоправда, зовнішні спроби зробити це теж стали бестселлерами, починаючи з біографій 1995 та 1997 років: The Fall and the Rise of Rock's Greatest Band та Walk This Way: The Autobiography of Aerosmith. Окремої саги заслуговує дружба й вічний конфлікт Стівена Тайлера та Джо Перрі. Та про парочку друзяк, яких колись називали Toxic Twins, вже також написали. Книга вийшла у 2011-му.

У 1990 році гурт отримав свою першу Греммі — у номінації Best Rock Performance by a Duo or Group with Vocal. На сьогодні саме таких мають чотири, їх принесли пісні Janie's Got a Gun, Livin' on the Edge, Crazy та Pink. Більше у цій категорії мають лише U2. Також музиканти можуть похизуватися численними нагородами за відео. Вони є дев'ятими серед найбільш успішних артистів (і третіми серед найбільш успішних гуртів) усіх часів за версією MTV Video Music Awards. Тут Aerosmith мають повну колекцію – нагороду за найкраще відео року, найкраще відео з фільму, тощо. За свою кар'єру гурт зібрав шість American Music Awards, чотири Billboard Music Awards, 16 Boston Music Awards (рідна земля!) та купу інших нагород, які просто не злічити. Спеціальними преміями їх нагороджували губернатори й мери, свята на їхню честь оголошували окремі штати й міста. У Залі слави рок-н-ролу імена музикантів з'явилися у 2001 році. Нагороду Aerosmith приніс і наш суперечливий 2020-й. Їх вшанували на церемонії The MusiCares Person of the Year, цю нагороду вручають за досягнення в музичній індустрії та відданість благодійним справам. Тут чималий внесок належить, зокрема, Стівену Тайлеру. Адже колись він відкрив Janie’s Fund — організацію, що опікується дівчатами, які постраждали від насильства. Це не просто фонд, а структура, до якої приходять за допомогою лікарів, психологів — і просто справжнім прихистком і дахом над головою.

Цьогоріч вони не на жарт налякали прихильників повідомленням про барабанщика Джої Крамера — його відсторонили від участі в житті гурту. Новини про судові позови й сварки розгойдували соціальні мережі декілька тижнів. Зараз все стихло і наче повернулося до звичайного стану речей. Та й справді, нині — в карантині — не до сварок! До того ж, фани все ще чекають на давно обіцяний альбом, адже попередній вийшов 8 років тому! Тим часом, найстарший член гурту Стівен Тайлер відзначив День народження, йому виповнилося 72. Та 2020-й несе Aerosmith аж три ювілейних свята: півстоліття гурту, сімдесят років барабанщику (ювілей Джої — у червні) та сімдесят вересневому віртуозу Джо Перрі! Том Хемілтон і Бред Уітфорд поки трохи не дотягнули до цього поважного віку – хлопчиська! Вітаємо усю п'ятірку та їхніх фанів з 50-річчям Aerosmith. Бажаємо відзначити всі круглі (і не дуже) дати, мати здорові творчі суперечки, які призведуть до крутезного нового альбому, туру, нових рекордів та заповнених ущент стадіонів! І звісно ж, міцного здоров’я!