За дитинство Кузін встиг змінили з десяток шкіл. Подружитися з кимось в такому ритмі було складно. Ще "веселіше" стало в Мінську, де чемний хлопчик "з-за кордону" опинився серед учнів, яких міліція забирала на перевиховання просто з уроків. Сергійко теж хуліганив і часом потрапляв у відділок за бійки. Перший гурт із друзями (з гучною назвою Динаміт) він створив у п'ятому класі. У хлопців було дві гітари та стіл з каструлями замість барабанів. А от музична школа не йшла. Водій на службовій машині привозив Кузіна на урок фортепіано, той заходив і через вікно туалету тікав на вулицю — грати у футбол. За дві години через вікно ж повертався, наводив чистоту і чемно спускався сходами до машини: ось він я, пограв! А згодом поставив батькам ультиматум: або купите гітару, або музичній школі — край. Гітару купила Клара Олександрівна. Вона завжди підтримувала Сергія.
Соня ж у першому класі навчалась двічі. Поки перший раз хворіла — вирішили: ніж наздоганяти, краще спробувати за рік. Те саме було і з балетом! Та й з піаніно все пішло не так. Одна викладачка ненавиділа малу, іншу не терпіла Соніна родина. Та приходила і гучно волала пісні дурним голосом — щоб заглушити свою жахливу гру. В 14 років у Соні з’явився перший гурт. Вони навіть записали альбом "Дирижабль на Схід". Зробили запис вдома, на магнітофон, і… загубили його! Пізніше написали пісню "Двері дощів", а львівське телебачення заходилося знімати кліп на даху. І зняли, і дуже гарний! Уявіть, що з ним стало? Теж загубили! Ніхто його так і не побачив. Потім Соня співала в гурті як бек-вокалістка. Репетиції проходили на танковому заводі. А ще грала з вуличними музиками на сопілці на вулицях Львова. "Добрі люди" скаржились батькам: а ви знаєте, що ваша донька у переходах за гроші грає?
Я ніколи нікого не засуджую. Моє улюблене прислів‘я: «Не суди іншого, доки не пройшов в його мокасинах дві милі». Так кажуть індіанці.
Eric Adams
Manowar
