Коріння гурту Kiss починає рости з нью-йоркського бенду Wicked Lester, яким керували Джин Сіммонс і Пол Стенлі. Команда видала лише один альбом і зіграла декілька шоу. На думку Пола та Джина, варто було шукати новий музичний напрямок. То ж, вони вирішили почати з чистого листа. Wicked Lester згорнули та почали збирати новий гурт — з новим ім’ям і новим складом. Барабанщика Пітера Крісса знайшли за оголошенням в газеті. Таким чином, виникло тріо, що грало дещо важчу музику, ніж попередній проект Сіммонса та Стенлі. Хлопці експериментували не лише з музикою, а й зі сценічними образами. В листопаді 1972 року тріо заграло свої пісні представнику Epic Records Дону Еллісу — аби показати, на що вони здатні та здобути контракт. Та попри те, що шоу пройшло добре, Еллі музику та імідж гурту не вподобав.

На початку 1973 року до Сіммонса, Стенлі та Крісса приєднався гітарист Ейс Фрейлі. Він вразив майбутніх колег вже на першому прослуховуванні, зокрема, своїм зовнішнім виглядом, адже прийшов у різнокольорових кросівках: червоному та помаранчевому. То ж, за кілька тижнів колектив було укомплектовано. Що ж до назви, її погодили, поки каталися Нью-Йорком. Крісс пригадав, що працював у бенді Lips, а Стенлі перепитав, "Як що до Kiss?". І всі погодились! Фрейлі створив добре відоме нам лого, де дві літери S виглядали як блискавка. Згодом гурту доводилося змінювати своє лого для використання в деяких країнах, починаючи з Німеччини, де літери, схожі на нацистський символ, заборонено використовувати законом. То ж, на обкладинках альбомів і всіх товарах Kiss для Німеччини замість "блискавичних S" використовували віддзеркалені ЗЕТ. Це правило також діє для Австрії, Швейцарії, Польщі, Угорщини та Ізраїля — аби уникнути зайвих суперечок.

Дебютний виступ гурту відбувся 30 січня 1973 року для аудиторії з трьох осіб в "Popcorn Club" у Квінсі. Впродовж декількох перших концертів музиканти виступали ще без свого славнозвісного мейкапу — він з’явиться трохи згодом. Вже за кілька місяців Kiss записали демо з п’яти пісень, а восени того ж 73-го підписали контракт і почали записувати дебютний альбом. Вони представили його 31 грудня. Гурт виступив на розігріві у Blue Öyster Cult. А в лютому наступного року вийшов перший альбом, почався перший тур, а також перші телевізійні виступи та інтерв’ю, під час яких виникла купа курйозів і непорозумінь. Та, зрештою, увагою аудиторії Kiss заволоділи безроздільно.

Попри публічність і постійні виступи, дебютний альбом Kiss продавався не надто добре. То ж, гурт зупинився в Лос-Анджелесі просто під час турне на вимогу лейблу: треба було писати нову платівку. Так і зробили, проте Hotter Than Hell несподівано провалився також, а єдиний сингл засів аж на сотій сходинці чарту. Треба було рятувати ситуацію! Музикантів знов висмикнули з гастролей. Вони записали Dressed to Kill. А от в ньому вже з’явилася пісня, що стане для гурту однією з найбільш знакових, "Rock and Roll All Nite". Попри всі намагання, надзвичайний комерційний успіх все не приходив. Але слава зростала внаслідок живих виступів. Адже Kiss щоразу влаштовували карколомне видовище! Сіммонс плювався "кров’ю" (яку робили з сирих яєць, полуничного сиропу та харчового фарбника), дихав вогнем (паливо та смолоскип у поміч!), гітара Фрейлі вибухала, барабани Крісса пускали іскри – та інша піротехніка та навіжені трюки легко підкорювали публіку. Та в середині 75-го лейбл Casablanca майже збанкрутів, то ж, Kiss постали перед небезпекою втратити контракт. Гурт конче потребував комерційного прориву аби вижити. І він прийшов з несподіваного боку! Порятунком став подвійний живий альбом.

В середині сімдесятих гурт видав два надзвичайно успішних альбоми поспіль: "Rock and Roll Over" та "Love Gun", а по тому – другий живий, "Alive II". Ці три релізи принесли музикантам майже 20 мільйонів доларів, а Kiss назвали найуспішнішим гуртом в Америці. Далі були п’ять японських шоу на арені "Будокан". Квитки були розкуплені до останнього, американська четвірка побила попередній рекорд, встановлений Бітлз. А в травні 77-го Kiss вперше з’явилися в коміксах від компанії Марвел. Прийшов час видати і першу збірку найкращого, бо за декілька років пристрасні новачки перетворилися на справжніх монстрів музичної індустрії.

У другій половині сімдесятих гурт почав заробляти не лише концертами та продажем альбомів, але й власною продукцією. На самому початку це був більш-менш стандартний мерч. Та згодом авторизовані товари почали приносити чи не більше грошей, ніж музика! Їхні комікси розкуповували, бо до фарби для друку начебто було домішано кров музикантів! Ляльки, набори для Kiss-мейкапу, настільні ігри та маски на Хеловін, запальнички, колекційні картки та пінбольні машини – люди хотіли (і хочуть!) купувати все. До речі, одна з позицій, що й досі мають найбільший попит – це ланчбокси. Батьки купують їх дітям для шкільних сніданків, а собі – для офісних. Лише впродовж двох років, між 77-м і 79-м роками всесвітні продажі предметів з логотипом Kiss сягнули ста мільйонів доларів! З роками та попитом неймовірний список товарів поповнювався: чохли для смартфонів, спортивні пляшки для води і навіть сидіння для унітазів! Про одяг і аксесуари на будь-який смак годі й говорити.

У 1978 році гурт був на самісінькому піку комерційного успіху. Лише уявіть "Alive II" став четвертим поспіль платиновим релізом за два роки! Це був шалений успіх і шалені гроші. Та музиканти (і менеджери) прагнули вивести Kiss на недосяжний рівень популярності. Вони задумали надзвичайно амбітну стратегію. Її перша частина передбачала видати чотири сольних альбоми кожного з музикантів. Це був перший раз, коли всі чинні члени рок-гурту видавали по сольнику одночасно. Для кожного з музикантів це був шанс показати власний стиль і смак по за межами Kiss – а також попрацювати з іншими сучасними зірками. Альбоми Стенлі та Фрейлі були найбільш подібними до музики гурту, робота Крісса містила більше балад і ритм-н-блюзу, а Сіммонс взагалі намішав чого бажав. Другою частиною плану було зняти музикантів у фільмі, який би затвердив їх у ролі супергероїв рок-н-ролу. Щоправда, цей проект після численних змін та доопрацювань вийшов не таким, як хотілося – і згодом музиканти частенько жартували з цього приводу. Мовляв, у підсумку вони були радше схожі на клоунів, ніж супергероїв. Та це була лише невеличка прикра невдача на тлі беззаперечної світової слави.

У 2014-му році гурт було введено до Зали слави рок-н-ролу. Цікаво, що відбулося це лише через п’ятнадцять років після того, як за правилами імена музикантів могли туди потрапити. За півтора десятиліття найбільшим лобістом і найвідданішим активістом що до введення Kiss до Залу слави був Том Морелло – він і представив їх на церемонії. Музичні критики завжди зневажали театральність гурту – їхній мейкап, гігантські чоботи та обладунки, кров і вогонь. Та на церемонії введення до Залу слави "фахівцям" довелося розтанути. Навіть співзасновник Залу слави рок-н-ролу та журналу Rolling Stone, що завжди був налаштований що до гурту надто критично, представив їх так тепло… як зміг: "З Нью-Йорку, на платформах і в вузьких штанах, Кісс!" Щоправда, музиканти вийшли у смокінгах і темних окулярах. Лише уявіть собі: промова переможців тривала 12 хвилин – і увесь цей час зал нагороджував їх оваціями – стоячи! Члени оригінального складу гурту поіменно назвали тих, хто грав із ними в різні часи – і кому вдячні досі. Дивовижне відео цієї церемонії варто переглянути кожному!

За всі її роки найвідомішій американській четвірці довелося пережити часи відчаю та змін, зради та примирення, та ядро гурту, партнери і друзі, Джин Сіммонс і Пол Стенлі, продовжують міцно тримати курс своєї справи життя – музичної та бізнес-імперії під назвою Kiss. І вони зроблять все для того, щоб їхня так звана Кісс-Армі була задоволена. На сьогодні в дискографії гурту, якщо не рахувати славнозвісні сольники, 20 студійних альбомів – золотих, платинових та мультиплатинових. Цікаво, що всі концертні релізи також мають платиновий статус! Kiss постійно перебувають на верхніх сходинках турових хіт-парадів за кількістю глядачів, що приходять на шоу – та за кількістю зароблених в дорозі грошей! І фани готові платити їх і надалі. Єдине прохання: новий альбом. Бо надто багато пройшло з дати виходу попереднього, "Monster". 7 років для нас задовго!

Восени минулого року гурт заявив, що буде завершувати свою кар’єру – та оголосив прощальний End of the Road World Tour. Він розпочався 31 січня 2019-го у Ванкувері. Зараз відомо понад сто міст, які Kiss відвідають зі своїми шоу. Згідно з приблизним планом, музиканти отримають за тривалі гастролі близько двохсот мільйонів доларів – без урахування мерчу, який продадуть дорогою. Цікаво, що саме Kiss привезуть для українських фанів? 16 червня ми чекаємо їх на Олімпійському в Києві. Так само, як чекаємо на нову музику, книжки, експертні думки що до стану речей у шоу-бізнесі, чудернацькі ідеї та завжди феєричне шоу! Слідкуйте за анонсами в нашому ефірі, з ними (і з нами) не занудьгуєш!