-
Поділіться з друзями! 
🔊
Ілля Ярема Hardkiss — Кораблi

Best друг

Акція тривала з 05.06.2017 по 30.06.2017
Сергій (Київ)
Дело было во времена бурной клубной молодости. На дворе стояло жаркое лето в полном разгаре, как сейчас. Дело было вечером, делать было нечего. Душа требовала продолжения банкета... Решено, идти в ночной клуб. Так мы втроем оказались перед входом в соответствующее заведение. Лето. Мы, три дружбана, все в шортах. Фейсконтроль они проходят, а я нет. По какому признаку охрана клуба отбирает, кому в каких шортах позволено входить, это осталось загадкой. Итого, весь день бухали втроем, а клубиться идут вдвоем. Непорядок. Вот тут и проявилась мужская дружба. Идея была моя, но оно и понятно, ведь я на улице оставался. План таков, они вдвоем заходят во внутрь и идут в туалет в одну кабинку. Один из них снимает свои шорты и отдает их второму, чтобы вынести мне. Я одеваю эти шорты по верх своих и прохожу фейсконтроль, иду в туалет возвращать вещь хозяину. Так все и вышло. Вечер удался. Но самое смешное, то что под шорты часто не одевают трусы. Представили картину, где в течении минут 30 чувак с голой дупой держит двери внутри сортира и переживает, чтобы мой замысел не дал осечку...)))

Ярослав (Київ)
Одного разу я збирався на Мото сльот в Умань, назву вже не пам*ятаю. Й мій друг захотів поїхати зі мною, оскільки це був його перший такий захід, я його попередив про те,що там можливо буде йому важко, але він як "досвідчений" лише посміявся. От ми приїхали, розклались й пішли шукати знайомі лиця. Мій друг десь пропав й годинки через дві я його знаходжу (фото1) в компанії одеситів. Спроби його розбудити були марні, й я його відтягнув на стіл, й через хв 30 його звідти хтось скинув (фото2). Й коли наш "досвідчений" нарешті прокинувся,пригубив трохи, й я показав йому перші два фото він засумував й присів й знову як виявляється заснув (фото3) й вже на наступний день він погодився на те, що він не такий то він й "сильний" й що важко навіть намагатись перепити байкерів))(Якщо необхідно фото можу надати на поштову скриньку, бо вони реально веселі)

Микола (Харків)
На жаль, іноді люди дозволяють собі дійсно погані вчинки. Ми можемо ставитися до цього по-різному, намагаючись засудити чи виправдати людину, яка дозволила собі зробити той чи інший поганий вчинок. Однак при будь-яких обставинах слід неодмінно розуміти, що людина за свої погані вчинки завжди платить. Іноді самою жорстокою і болісною платою за них стають власні докори совісті. Хтось із нас може дуже сильно здивуватися, дізнавшись, що і серед його друзів є ті, хто робив зло. Якось так здивувався я. Вся справа у тому вчинку, який колись зробив мій друг. Всі ми знаємо про те, якою серйозною є проблема бродячих собак. Одна справа – собака в господарстві, коли у неї є власник, який за неї відповідає, утримує і дбає про неї. Інша справа – бродячі собаки, за яких ніхто не відповідає, але які є серйозним джерелом небезпеки для звичайних людей. Нерідко бродячі собаки нападають на людей і навіть загризають їх, в особливості, якщо мова йде і зграї таких собак. Але в цілому люди звикли ставитися навіть до таких собак спокійно і навіть з жалістю. Одного разу один з моїх друзів йшов увечері додому. Він проходив якусь вуличку як раптом на нього почала несамовито гавкати дворняга. Вона була настільки злою і гучною, що він дуже злякався. На вулиці було вже дуже темно, а тому друг погано бачив її. Він зрозумів, що вона дуже близько до нього і намагається вкусити його ногу. Він був настільки наляканий, що просто стрімголов втік. Цією ситуацією він був не тільки наляканий, але і злий. Мій друг – дорослий чоловік, який вже чогось досяг, і йому було дуже неприємно, що якась дворняга поставила його в таке незручне становище. Він вирішив їй помститися. Вдома він знайшов щурячу отруту і ковбасу, він засунув отруту всередину ковбаси і пішов на те місце, де його облаяла собака. Прийшовши туди, він спокійним голосом покликав собаку і спочатку дав їй шматок звичайної ковбаси без отрути. Вона тут же з’їла його і почала пеститися біля його ніг, просячи ще. На цей раз мій друг кинув їй шматок з отрутою. Але собака взяла його і швидко кудись побігла. Друг вирішив, що вона з’їсть його потім, і пішов додому. На наступний день, коли він йшов у тому ж місці, він побачив жахливу картину. У тієї собаки були цуценята. Вона їх захищала, тому й кинулася на нього. Однак на цей раз він побачив, що всі три цуценяти лежать і не рухаються. Мати-собака бігала навколо них і обнюхувала. Її очі були сповнені відчаю і горя. Друг зрозумів, що він накоїв. Він отруїв бідних, ні в чому не винних цуценят, саме вони скуштували тієї ковбаси з мишачою отрутою. Спочатку я хотів перестати спілкуватися з цією людиною, коли почув цю історію. Але потім я все ж простив його, сподіваюся, він спокутує свою провину за роки свого життя.

Олексій (Київ)
Киев. Несколько печальная история. Ещё в студенческие годы я по глупой неосторожности отрезал себе палец на циркулярной пиле и повредил ещё несколько пальцев левой руки. К слову сказать, пользовался циркуляркой не первый раз, - надо было распилить несколько досок. Рядом были несколько друзей с подругами. Одни паниковали, другие были в шоковой истерике. Мой лучший друг (Валера, привет!) помог найти отрезанный палец, хотя естественно тоже был напуган, взять его и упаковать в бинт. Мы быстро, не дожидаясь, скорой побежали в соседний дежурный медпункт, а оттуда нас уже повезли в Клинику микрохирургии кисти, где более 6 часов мне делали операцию по пришиванию пальца и восстановлению того, что можно было. Всё это время он был рядом, опять же, сохраняя максимальное спокойствие и пытаясь меня отвлечь и насколько возможно подбодрить. К сожалению, палец не прижился: были повреждены сосуды и его подморозили: врач в медпункте сказал, что его необходимо положить в лёд. Так как льда не было, а был декабрь с недавно выпавшим снегом, то мой друг набрал немного снега и сам бережно держал в скорой пакет с отрезанным органом. Как сказали затем хирурги, лучше бы этого не делали, так как произошло небольшое обморожение (пока ехали с правого на левый берег Днепра) и вообще НЕЬЗЯ ОТРЕЗАННЫЕ ОРГАНЫ В ЛЁД, СНЕГ И Т.Д., лучше просто в бинт, марлю и ничего не делать - в течении суток всё спокойно можно пришить. Это кстати, должны знать медики, но про врача в дежурном медпункте промолчу. Так я остался без указательного пальца на левой руке (также без фаланги безымянного) и возможности играть на любимом инструменте - гитаре. Так вот суть в том, что мой друг НАСТОЙЧИВО ПРЕДЛАГАЛ МНЕ СВОЙ ПАЛЕЦ!, чтобы я продолжил любимое занятие. Зная его уже много лет, могу с о 100% уверенностью сказать, что это было не для красного словца, а полностью, серьёзно и осознанно. На это я уже не пошел, но осознание того, что рядом есть человек, готовый прийти на помощь и пожертвовать ради тебя всегда придаёт сил и веры! К слову, он неоднократно и в дальнейшем это показывал, когда были трудности, проблемы, он молча помогал, делал, а не спрашивал, как большинство окружающих. Всем хорошего дня, здоровья и настоящих друзей!

Андрій (Київ)
Мой друг Сергей Бойчук при помощи личных навыков поймал голубя голыми руками в Макдональд се, и подарил мне на день рождение.

Таня (Гайсин)
Привіт Хочу розповісти про свою подругу Вікусю яка мене підтримала і допомогла коли у мене почалися пологи.я родила не доношену дівчинку женю.рідних не було коло мене тільки вона була коло нас з доцьою.допомагала мені морально і фізично.постійно говорила що все буде добре.вона вселила віру що все буде добре.тепер моя доця здорова і щаслива.зараз її 3 роки.а віка наша хрещена.

Юлія (Київ)
Мой брат-самый лучший друг! Как-то мне отдали месячного щенка — породистого красавца. Попросила я брата купить бутылочку для кормления (как для младенцев). Самую дешевую, что он найдет, и чтоб с собой возить можно было. Спустя час, звонит он мне: - Привет. Тут бутылки за 100 и за 300 гривен. Тебе какую? - Мммм. Как-то дороговато… Тогда не бери, — отвечаю я. - Ага. Точно! Пусть с руки жрет! Вдруг наступает пауза, и слышно, как он обращается к кому-то рядом: - Блин, женщины! Да что вы на меня так смотрите! Вот такой смешной случай был у нас :)

Ольга (Львів-Винники)
Кажуть, що жіночої дружби не існує. Але я можу точно сказати, що це неправда! У мене є подруга, з якою ми дружимо вже 18 років! Її звати Іванна Гонак, відомий львівський гід, кандитат економічних наук, прекрасна мати красива жінка. Це людина, якій я довіряю як самій собі, завжди готова прийти на допомогу в біді і щиро розділити радість, що насправді в житті велика рідкість! Напевно неможливо виділити якийсь один вчинок, бо так багато сталось за цей час: і наші розлучення, і смерті близьких, і тяжкі діагнози, і море щасливих моментів, народження наших діток- виділити щось одне просто неможливо, наша дружба не похитнулась ані на мить! Присутність її в моєму житті є великим щастям! Я всім жінкам бажаю зустріти таку людину, яка, хоч і нема кровних зв"язків, але стане рідною душею,найближчою сестрою!

Яна (Запоріжжя)
Всім доброго здоров*я.Я хочу розповісти Вам про свою найкращу подругу і куму Настю та її вчинок, який я і сьогодні згадую з вдячність Минулої весни,на травневі свята,я потрапила до лікарні з дуже поганими показниками гемоглобіну.Окрім ліків,що мені призначили, потрібно було ще й відповідне харчування: побільше продуктів червоного кольору,особливо рекомендували гранати і полуниці.Сезон гранатів тоді вже закінчився,а полуниці тільки почали продавати на стакани і вони були дуже дорогими. Настя дізналася про мою ситуацію і наступного дня,коли мене відпустили додому на пару годин,приїхала мене навідати. нагадую,на вулиці початок травня.я відчиняю двері - стоїть Настя з ящиком свіжих полуниць в руках.Вона їздила за ними до свого дідуся,який займається теплицями, до сусіднього міста за 100км.це були найсмачніші полуниці,які я коли-небудь їла)).

Мирослава (Радехів)
Одного разу моя подруга вирішила оригінально привітати мене з днем народженням. Вона надрукувала оголошення про розшук (мене) і розклеїла цими оголошеннями все місто. Там вона також вказала свій телефон. Яким же було моє здивування коли в день мого народження до мене підходили люди і казали мені, що мене розшукує подруга. Одна жінка дала мені номер, що був вказаний в оголошенні . Потім я туди зателефонувала і перше, що я почула, це супергучне ВІТАААААЮЮЮЮ та запрошення на супер вечірку, яку вона і мої друзі організували в моєму улюбленому кафе.

Іра (Арциз)
МОЮ ПОДРУГУ ЗОВУТ ЛЕРА . ОНА МЕНЯ СПАСЛА . ЭТО БЫЛО ОСЕНЬЮ , МЫ ШЛИ ДОМОЙ И ДОЛЖНЫ БЫЛИ ПЕРЕХОДИТЬ ДОРОГУ МАШИНЫ ОСТАНОВИЛИСЬ И МЫ ПОШЛИ . МОЯ ПОДРУГА ШЛА СЗАДИ И ОНА ЗАМЕТИЛА ЧТО ОДНА ИЗ МАШИН НАЧИЛА ДАВАТЬ ГАЗУ ОНА МЕНЯ ПОТЯНУЛА ЗА РУКУ , ОНА МНЕ СПАСЛА ЖИЗНЬ НО Я ТОТ КТО СИДЕЛ ЗА РУЛЁМ МАШИНЫ НАВЕРНО БЫЛ СОВСЕМ НЕ В ТРЕЗВОМ СОСТАЯНИИ ,

Єгор (Київ)
Добрый день, Ув. Радио Рокс, хочу поделиться своей историей про друга, Дениса а нынче кума, которая в итоге вошла в легендны нашей компании. Произошло это событие примерно в 2005 году (нам было по 22-23 года), тогда ещё мы были "вольными птицами" то есть не женаты. Встречался Денис тогда с одной девочкой имевшей слабость к алкоголю, очень скверный характер и собственную 2х комнатную квартиру на окраине города в которой естественно довольно часто проходили гулянки несмотря на сложности с транспортом. И вот во время очередной пьянки у хозяйки квартиры в голове встретились два одиночества - стервозность и алкоголь... и вот Денис с ней очень долго ругался, а так как мы все уже были на подпитке - не особо запоминалось чего они ругаются то... но алкоголя было много. И вот переломный момент (крики в одной из комнат затихают) Денис злой вылетает на кухню, залпом выпивает только начатую нами очередную бутылочку водки (как она только в него влезла непонятно) и не поперхнувшись даже удаляется в коридор, одевается, обувается(на дворе зима была)... идёт почему то в дальнюю комнату с балконом и пропадает. Мы за ним а там никого и открыт балкон - 3й этаж. что и говорить протрезвели все мгновенно, кто то даже скорую вызвал. Вылетаем на улицу - лежит наш Дениска на холодном асфальте, с одной стороны выпирающий из асфальта канализационный люк с другой почти у рёбер торчит обрубок какой то стальной трубы ...и любуется ночным небом. Как оказалось Денис был настолько пьян что немного попутал двери, открыв балкон он был свято уверен что вышел из квартиры а тут перила - ну он и кувыркнулся. Пролетая мимо 2го этажа (смеркалось:) ) он цепляется за бельевые верёвки протянутые за балконом, тело разворачивает и он падает практически на ноги на асфальт у дома. Так как ноги его уже не держали, он растягивается на полу. Приехала скорая забрала, диагностировав пару ушибов и перелом левой лодыжки, пока ехали это тело пришло немного в себя и когда в поле его зрения через окно скорой попал киоск с пивом который мы проезжали он чуть не вышел из машины с криком -"шеф тормози я за пивком збегаю", санитар оказался бывалым и быстро привязал его к носилкам. Буквально на следующий вечер Денис поправлял с нами здоровье пивком. Теперь в нашей компании его зовут не Денисом а дЭсантом ...такое благополучное десантирование с балкона... что называется был бы трезвый - убился бы.

Олександр (Полтава)
Ця історія була ще за шкільні часи,близько 20 років назад.В ті часи організовували так звані шкільні дискотеки.Зазвичай вони проходили в шкільному спортзалі і квиток коштував 1 грн.Гроші збирав завуч перед входом до диско-залу.Ми з моїм товаришом зібралися на танці.Вдягли модні у ті часи підліткові спортивні штани з лампасами, футболки з витертими від прання написами "хеві метал" і направились в бік школи.Іти до школи не довго,але ж понти-то велика сила і ми йдучи виписували лампасами диферамби.Всі дівчата того вечора повинні бути нашими.Перед входом в диско зал я зрозумів,що оту одну заповітну гривню,виписуючи лампасами по дорозі на дискотеку- я загубив.Друг глянув на мене,глянув на свою гривню і мовчки протянув її заучу зі словами" хай братан сходе"".Завуч була здивована таким щирим хлопчачим поступком і пропустила мого товариша безкоштовно.На цій дискотеці я зустрів своє перше кохання,яка в майбутньому стала моєю дружиною.

Карина (Житомир)
У меня есть друг Карп(Ванька) он отличный парень, но иногда такие чудные вещи вытворяет, что на голову не налазит. Недавно предстояла ему поездка в Полтаву, куда не могла поехать я из за финансовых возможностей. Он всячески уговаривал, но я стояла на своем, что не могу... В день поездки этот кадр позвал меня на прогулку, потом повез якобы домой, но в итоге мы поехали в Полтаву!) Так я не ночевала дома два дня, выслушала нравоучения от домашних , увидела Полтаву и чудесно провела время) Так вот...всем таких друзей)

Вiкторiя ()
Мiй друг, Дмитро, завжди попадає у якшсь халепи. Йому 29 років, у нього проблеми з дівчиною, камшння у нирках, та немає постійної роботи, проте він завжди веселий та завжди знайде час вислухати. Один раз він побив свого тестя, так як він пиячив та бив тещу.

Роман (Рівне)
Доброго дня найулюбленіше радіо. Ось і моя історія про одного з моїх кращих друзів. Товаришуємо ми вже близько 20 років (не рахував точно, бо для справжньої дружби цього і не потрібно). Пам'ятаю нас ще з дитинства - комп'ютер на роботі його мами, на якому годинами могли грати у Warcraft 3, Аллоди та ін., але це пізніше, почалося все з ігор, які влазили на дискету 3,5 (вже не пам'ятаю які саме); неодноразово прогуляні уроки задля гри у футбол на приставці Sega на прокатах; пізніше вечірки у нього вдома (коли його мама у відрядженні), під час яких, разом з іншими друзями, декілька разів долали "голу милю" (для тих, хто пам'ятає фільм Американський пиріг). Вже в ті далекі часи на вечірках постійно грала краща музика у світі - рок (HIM, AC/DC, веселий Bloodhound Gang, як же не згадати про The Offspring). Ще з дитинства, коли відпочивали в таборах відбочинку (як зараз жартома називаємо - "лагеря") почався з ним певний марафон - у кого кращий комп'ютер, у кого кращий телефон, хто перший придбав авто, квартиру і так далі. Так ось, цей марафон підійшов до логічного заваршення - 6 червня у нього народився маленький рокер, і сьогодні, 17 числа, я стану хресним батьком Данилка. Ось вчинок який вражає та є достойним справжнього чоловіка. Хочу його ще раз поздоровити з народженням сина!!! Все буде Rock!!! P.S. До речі саме мій товариш "підсадив" мене на радіо "Rocks" як на наркотик))).

Юлія (Рожнятів)
Моя маленька найкраща подруга, моя донечка Зореслава, зовсім недавно неймовірно здивувала мене. Я поралася на кухні і випадково порізала пальця. А вона підійшла до мене, обняла і каже: "Мамусю, дай я поцьомаю, щоб тебе не боліло!" А їй маленькій всього два рочки і стільки співчуття. Надіюсь в майбутньому нам вдасться зберегти цю рису)

Катя (Київ)
Всім привіт... Хочу розповісти вам історію, яка перевернула все моє життя долілиць. Справа в тому, що я не все життя була такою вічноусміхненою дівчиною, якою мене знають всі друзі та колеги. І...не зовсім дівчиною. Так, ви скоріше за все здогадались, я змінила стать, тобто Я - трансcексуал. Звісно все було не так шито-крито, як того хотілось. Від мене відвернулись ВСІ! Мені набридло приховувати свою справжню суть. І я пішла на камінг-аут. Після такої поразки в мене залишався один вихід - переїзджати в інше місто, де мене ніхто не знає. Я зібрала в рюкзак свій невеликий багаж та втікла до столиці шукати кращої долі. І тут я знайшла того самого друга, який витягнув мене з біди та затяжної депресії. З вашого дозволу, я упущу деталі нашого знайомства, так як сталось це випадково та цілком банально. Цей самий, тепер мій найкращий друг, допоміг мені знайти роботу та дозволив якийсь час пожити в себе (знаючи мене всього добу). Прийшов час і я, зібравшись духом, зізналась і товаришу про те, що я живу в не своєму тілі. До речі, влаштувалась я на той час діджеєм в...гей-клуб. Тоді знову ж він зробив тоді щось неможливе - завдяки другу з простих діджейок я переросла в травесті-діви! Я досі вдячна йому, що він відкрив в мені цей талант шоу-вумен та співачки. До того ж в тому клубі артисти травесті жанру отримували в рази вищі гонорари, аніж прості музики. Надалі мене почали запрошувати і в інші фешенебельні заклади столиці. Це допомогло мені накопичувати кошти на операцію для зміни статі, консультації лікарів та купувати жіночі гормони. Весь цей довгий нелегкий час мій друг був завжди зі мною, підтримував у всьому, на відміну від всіх тих колись близьких та рідних людей, які залишились в моєму місті, де я народилась... Дякую тобі, Андріане, за все! Цілую, люблю. Твоя Бандитка.

Вікторія (Кам'янське)
Моя лучшая подруга ,это моя любимая сестренка)))Галюш я тебя очень люблю и спасибо за то что ты у меня есть.Это действительно тот человек который даже если и обиженна всегда прийдет на помощь.Не когда не бросит в беде.Помню была даже такая ситуация что в пол 12го ночи прибежала что бы моему ребенку укол сделать.Ну у каждого из нас бывают такие ситуации что просто хочется выговориться,и вы представляете она даже ради меня не спала до 3х ночи.Правда жаловалась я ей в соц сети.Но что самое интересное это наши прогулки.Помню день рождение у меня было ,мне тогда вроде 16лет исполнялось.Так мы тогда дурачились как дети.Бегали по лужам босиком,с шампанским.Было бы все прекрасно если бы не приход моего бывшего,испортил настроение своими не кому не нужными фразами.Илья Терехов простите но вы испорченый человек,и фотограф с вас не какой.И даже этот момент Гале удалось убить во мне грусть и вернуть улыбку на моем лице. Вообщем к чему я веду Галюш ты самая лучшая.И хоть у нас уже и не получается проводить время как раньше не беда.Ты главное знай что ты родной мне человечек ,и ты всегда можешь на меня положится

Макс (Дніпро)
Отдыхали мы как-то в студенчестве на даче у моего друга. Как обычно на пару дней с кучей еды и не меньшей кучей "горючего" (студенты ведь). Компания 90% мужская, человек 8 примерно (15 лет прошло). Само собой близко к 01:00 основная масса расползлась по койко-местам. Самые стойкие (я, друг - хозяин дачи, и ещё 1 приятель) оставались зачистить остатки застолья. И когда ничего не осталось было принято решение тоже ложиться спать, т.к. утром ожидали приезд папы хозяина дачи. Итак приятель (один из нас троих оставшихся) улёгся на кровати, которая была при входе в комнату, смежную с прихожей, в которой мы заканчивали посиделки. Прихожая имеет продолговатую форму (это важно), и вход в комнату почти в конце прихожей. Мой друг, полупьяный и полусонный но атнюдь не без большого заряда детства в одном месте, разбегается из одного конца прихожей, и с криком "ЖозЭ пошёл", проносясь мимо меня, сидящего у входа в комнату, со всего размаха прыгает на нашего приятеля, который уже практически дремал. Должен уточнить, что в те времена мой друг имел вес порядка 120 кг. После подобного манёвра кровать естественно не выдерживает и доски, заменявшие основание кровати ломаются, и оба тела оказываются на полу. Посмеялись, поплакали, уснули все... (кто где уже не помню)... НО!! Приходит утро, на пороге стоит Папа хозяина. Все хорошо, все общаются и шутят до момента пока папа не обнаруживает глобальные повреждения бывшего отменного койко-места. Вопрос холодным напряженным голосом "Кто поломал кровать" вызвал дикий ржачь и замешательство потому что никто не знал что ответить. Друг - хозяин дачи, вытирая слезы от смеха, выдавил следующую фразу: "это жозЭ поломал!" На что отец крайне серьёзным тоном без шуток ответил: "жозЭ поломал, пусть жозЭ и ремонтирует!!" После этой фразы мы ещё минут 15 валялись от смеха на полу смеясь и над жозЭ и над отцом, не понимающим в чем дело... кровать починили. Отец остался удовлетворённым.

Дана (Одеса)
Добрый день))Пишет Вам рОковая роковАя учительница)) Хочу воспользоваться возможностью поцеловать в душу при помощи RADIOROKS свою дорогую подруженьку) Нашей дружбе почти 15 лет, а это, на минуточку , большая половина наших жизней! И дружба эта родилась при самых что ни есть РОКОВЫХ обстоятельствах: в школе мы 4 года выступали на сцене с сумасшедшими номерами под Арию, Король и Шут, Наутилус и даже Ленинград))) Но, как показала жизнь, мой друг оказался способен не только придерживать мне волосы в нелегкую хмельную минуту, но и спасти жизнь) Когда я была на 8 месяце беременности, мы пошли на пляж и попали в ураган довольно неплохой. Вокруг летали лежаки,столики и стулья из кафе, взбесившиеся туристы в панике топтали друг друга на лестницах. Ливень , ветер, плачут дети,орут бабы, матерятся мужики, ну, в общем, апокалиптическая классика. Мы решили укрыться в кафе, но нас туда никто не пустил, администратор запер изнутри дверь, и вся эта "восторженная" публика столпилась у них под навесом. Мы по очереди делили стул с женщиной с малышом на руках. И вот когда пришла моя очередь сесть на стул, я села, расслабилась, поднимаю глаза, и понимаю, что под порывом ветра падает навес прямо на меня мой живот,все убегаю, остаюсь только я на стуле, все это за пару секунд происходит. Я закрываю глаза, и понимаю, что ничего не могу изменить, принимаю ситуацию как есть. И тут моя Вита, весом в 55 кг, кидается на этот навес, пытаясь удержать его. Все были в шоке, слава Богу, мужики не долго тупили и подхватили эту машину. Вот так мы с дочкой остались живы, а Вита стала крестной мамой)) И это только одна история из многих, которые уже приключились с нами, бо мне , как на зло, всю жизнь помощь нужна) Много друзей не бывает , но я желаю всем слушателям иметь хотя бы по одной такой Вите) Мою малышку зовут Пасхал Виталина, теперь уже отнедавна Ярошевич , и теперь уже киевлянка) Киев, поздравляю тебя, у тебя стало на одного хорошего человечка больше)

Альона (Кам’янець-Подільский)
Доброго дня, шановна студія радіо "ROKS", а також радіослухачі. Хочу розповісти свою історію про друга. У своіі студентські роки я дуже захоплювалась музикою. Слухала я музику і вдень, і вночі. Ось одного дня після пар я під музичку у навушниках не йшла, а пархала до гуртожитку. Я була досить завбачлива на той час - потурбувалась про свою студентську вечерю тож прикупила тюльочки. Йшла собі на своіій хвилі. Аж тут, коли я переходила одну з вуличок відчула як мене хтось добре стиснув за руку та сіпонув, що я ту свою тюльку аж випустила з торбинки та перелетіла на другий бік вулички. Я була настільки схвильована складеною ситуацією, що почала розбиратись! Виявилось, що моя подружка-валейболістка Яна йшла позаду мене на пару кроків почула як на нас мчить службова машина-пиріжок із безпробудним слесарем та вчасно зреагувала задля уникнення неприємностей врятувала і мене, і себе. З тих пір на всі студентські роки мене називали Тюлькою)) і я отримала найсправжнісіньку вірну подругу. Яка теж любить музику, але слухає іі більш пильніше на дорогах, ані я!;)

Наталя (Київ)
Студентская подруга Катя, вместе поехали на практику в село на свиноферму, сидим мы на лавочке и смотрим двое поросёнка бегают и бесхозные , мы смеёмся и думаем , что это чужие и ждём , кто ж за ними прйдет , но ещё веселее стало, что это наши и именно нам их ловить

Павліна (Стрий)
Розповім про дружбу яка не має залежити від вашого віку. Познайомила нас моя тітка. Подрузі було тоді 28,а мені тільки 16 років. Якось ми знайшли спільну мову і почали дружити,вона була мені як сестра. І вжитті мені всяко допомагала,і допомагала мені поступити в універ,і роботу мені дала,і конкуренції жіночої у нас не було.

Діана (Кременчук)
Я с подругою дружу дуже давно, і досихпір пам'ятаю як вона допомагала і досихпір допомагає цуцикам у яких немає домівки, я дуже це ціную, і чесно не зустрічала таких добрих як вона.

Павло (Луцьк)
Насправді мене вразила його поведінка під час походу в гори на Чорногірський хребет. Таким спокійним і впевненим у собі я його ніколи не бачив. Він турбувався лише про мою безпеку і весь час про мене піклувався.

Маргарита (Харків)
Привет. Этой зимой 2017 г. мой друг спас котенка. Он шел вечером домой и увидел маленького котенка, который плакал от холода на снегу. Он кидался прохожим под ноги и мяукал. Удивительно то, что никто не обращал на него внимания, все обходили его стороной словно пустое место. Не знаю сколько он смог бы прожить на улице при таком сильном морозе. Но мой друг Василий взял его в охапку и согрел, т.к. оставить его себе он не мог, он нашел номер приюта и отвез маленького чудо туда. Да, он потратил время и деньги на такси т.к. ехать было очень далеко плюс оставил деньги в приюте. Но самое главное - он не прошел мимо! Иногда даже такая незначительная помощь может изменить судьбу и подарить надежду. Бывает и так, что цена вашей помощи - чья то жизнь! Не проходите мимо!

Василь (Єрки, Черкаська обл.)
Как то по делу ко мне зашла бывшая однокласница.Переговорили.А теперь познакомся-Рома-будем пробовать жить семьей.Предо мной стоял высокий,стройный,с широкой улыбкой импозантный молодой человек,одаривший меня настоящим мужским рукопожатием-заходи как то в гости-пообщаемся.Смотря на не очень тесные отношения с одноклассницей и занятость-приглашение проигнорировал.Встретились вновь через некоторое время.И уже за пару дней мы вместе на рыбалке.И пошло-поехло. Мы дружим семьями,у нас общие проэкты по жизни,бизнесу,отдыху.Ты млаже почти на десятку,ты самый молодой в нашей компании-но ты её стержень,ты генератор разнообразнейших,порой почти не реальных идей.Ты ярчайший пример того,как не боятся трудностей,работы.Ты пример взаимопомощи,поддержки и дружбы.Ты силён,харизматичен,уверен,светящейся жизнью.Замечаю-мы не общались каких то пару дней-а чувствуется как вечность.Мы,будучи взрослыми,вместе росли морально,социально,материально- сполна дополняя друг друга...Пошёл десятый год,как я захожу к тебе несколько раз в гости за год с парой цветков.Многое в жизни изменилось-появились новыве знакомые и увлечения,потерялись некоторые друзья и привычки.Тебя очень не хватает.В моем сердце есть твоя часточка и нынешнего своего лучшего друга порой называю твоим имьям.В канун твоего Дня рождения решил написать на любимое радио.Жизнь продолжается.Пытаюсь быть полезным твоей дочери-она уже взрослая и красавица,с множеством твоих черт-думаю ,достойное твоё продолжение.Мы тебя любим и помним.

Тимофій (Київ)
Насправді історій і гарних спогадів просто безліч! І сказати, що є якийсь один вчинок, який запам*ятався найбільше, то такого нема. Сергій це просто та людина, з якою ти можеш спілкуватися на будь-яку тему! І скільки би ви не бачились, то завжди не вистачає часу обговорити все! В загалі важко описати словами ту людину, яка є твоєю спорідненою душею, ту, з якою тобі приємно просто помовчати...

Олександра (Запоріжжя)
Добрый день, хочу вам рассказать как я приобрела друга и из-за хорошего поступка! Однажды шла с работы и оступилась, сломала ногу((( рядом проежало такси которое увидело что я в этот момент упала и встать не могу((( остановилось такси , и вышел из машины мужчина , взял на руки и отвез в травмпункт, этот человечек находился со мной даже на рентгене, наложили мне гипс, и отвез этот человек меня домой. По дороге мы познакомились и стали друзьями, спасибо тебе Андрей за помощь, что не остался равнодушным, просто в наше время, тяжело найти друзей которые неоставят в беде. Спасибо.

Вікторія (Полтава)
Розповім історію справжнього щирого поступку своєї подруги.Це було більше 15 років назад.Одного разу зранку збираючись до школи я згадала,що забула поставити для сушки під батарею свої чоботи.Це був холодний мокрий Лютий.З острахом роздивившись взуття я зрозуміла,що мої страхи підтвердились-взуття було настільки мокрим і сирим,що вдягнувши його до школи я ризикувала захворіть.І от я в розпачі розумію,що це моя одна пара взуття,яку я на той момент мала і що до школи я сьогодні не зможу піти.Тут якраз зателефонувала моя подруга.Ми завжди зранку домовлялись,о котрій годині виходим із дому і йши разом до школи.І от я видаю всю свою розпач своїй подрузі.Вона мене вислухала і сказала щоб я на неї чекала вдома.Через 10 хв моя подруга була у мене біля дверей.І...протягнула мені пару модних дівчачих чобіток із шкірзамінника.Щоб ви розуміли,що тоді були такі часи,коли всі підлітки ходили в так званих "дутіках" або крокодилах,як ії ще не називали.А тут мені протягують нові чоботи,про які я навіть не могла мріяти.Подрузі батьки купили ці чоботи за те,що вона закінчила на відмінно четверть.І от момент...я найщасливіша іду в цих чоботах до школи.Всі із захватом і із дівочою заздрістю роздивлялись мою обновку.Навіть модниці-старшокласниці приходили і запитували, де такі можна купити.Того дня я була найщасливіша людина в світі,і не лише тому що була самою модною і крутою в обновці,а тому,що в мене була і є така подруга.А вона ,до речі,того дня прийшла в стареньких "дутіках" і соромЯзливо посміхалася на всі ці захоплюючи погляди в бік моєї обновки так нікому не зізнавшись,що це її чоботи.Ось так поступають справжні друзі не залежно від того,скільки їм років і скільки вони товаришують.

Борис (Київ)
В один прекрасный в Прибалтике мы с друзьями ехали на автомобиле на шашлыки водитель заболтался и не увидел поезд который приближался, увидев он резко рванул вперед перед поездом промчавшись как вихрь все получили долю екстрима, этот его поступок спас жизнь то что он вовремя посмотрел в сторону))

Олена (Чернігів)
Я - фанат активного образа жизни, в детстве у каждого знакомого клянчила велосипед на покататься, своего как-то не было - родители считали, что в городе, в многоквартирном доме незачем девочке его иметь. Зато когда я отправлялась в деревню - все кочки были мои, т.к. я целый день гоняла на взрослом велосипеде с рамой, и чувствовала себя самой счастливой и свободной: лечу, куда хочу. Повторное "приобщение" к велосипеду получилось пару лет назад, когда я, уже довольно взрослая дама, случайно оседлала восстановленный велосипед на нашей даче: он был старый, разборной, явно подростковый, но ощущения были просто нереальные! А тут еще и родители мои подарили мужу неплохой спортивный велосипед - и начались наши волшебные совместные выезды куда глаза глядят. И хоть я с трудом поспевала на своем "трофейном" велике, это было просто супер. И вот прошлым летом отдыхали мы на море, и на 9-10 день я мечтательно заметила, как бы было неплохо иметь здесь велосипеды и совершать паломничества по побережью. Муж и говорит: да ладно, через 2 дня дома будем, вот тогда и накатаемся. Возвращаемся домой, я же сразу напоминаю, мол, давай, что ли, на покатушки, а??? Муж и говорит - а давай, только зайдем к твоему отцу, я им велосипеды оставил, чтобы сразу приехали - и кататься. Идем к моим родителям, попутно я рассматриваю все проезжающие велосипеды - кто красивый, кто быстрый, даром что мой такой никакой, но он же ВЕЛОСИПЕД и он МОЙ. Подходим к дому, и возле него пара великов припаркована, начинаю рассматривать и их - точно сказочные, и удобные, и скорости переключаются, и легкие такие, серебристые «кони». Тыцаю в одного из них пальцем и говорю «эх, мне бы такой…. Летела бы, как птица…» А муж и говорит – ну так бери и лети. Я в непонятках: КАК БРАТЬ чужой велик??? И тут отец мой выходит, подводит ко мне самый красивый из стоявших и говорит с улыбкой: ну как тебе подарок мужа, оценила? Оказалось, пока мы на море были, муж мой и велик нашел, и доставку организовал, и через моего отца мелкие огрехи устранил и зная, как я давно мечтала про свой велосипед, удержался и не проговорился, а сделал такой неожиданный подарок. Так что если муж – ваш лучший друг, то больше никого и не нужно :)

Ольга (Краматорськ)
Моя лучшая подруга Лена. Мы дружим еще со школьной скамьи. Мы всегда стараемся помогать и поддерживать друг дружку. А самым запоминающимся было то, что Лена сама сшила мне в подарок шикарное белое свадебное платье!!!

Даніелла (Надвірна)
Хочу рассказать о своей подружке , ее зовут Ольга, мы с ней как то раз гуляя со своими друзьями, зашли к другу дамой посмотреть на его ремонт , так как он на то время купил дом и все там обустраивал , естественно он накрыл на стол много всего вкусного и алкоголя , я человек не пьющий и не люблю алкоголь , так как я сердечница и мне противопоказано пить и курить , но все меня просили выпить хотя бы ради приличия чуток вина , отказать я не могла , так как не удобно было и настойчиво все просили , выпили мы , потом поели , все как у всех в общем , через время мне стало очень плохо начала кружиться голова , тошнило , в глазах темнело все , я вышла на балкон подышать , и у меня началось полное потемнение в глазах , дальше что было , я не чего не помню , после того как я пришла в себя мне друзья рассказали что я упала в обморок и начала задыхаться , и Ольга не растерялась и начала массировать мое сердце и делать мне искусственное дыхание , так как другие в то время стояли и боялись даже подойти ко мне, я очень благодарна своей Best подружке за это ! благодарна ей за то что благодаря ей я осталась жить на этой земле , и благодарна тому что мой сын не остался после этого без матери !! желаю каждому таких Best друзей !! спасибо всем за внимание , цените и любите своих друзей!!

Роман (Львів)
У мене буде не конкретна історія, а ціла низка подій, героєм яких стане мій друг "Інжинєр." Помилки у слові зовсім не випадкові і ви чудово зрозумієте, що це слово ідеально характеризує мого друга. Колись ми з ним жили в гуртожитку і був час, коли його всі звали Вовою і про його хист до інженерії ніхто і не підозрював. А почалось все так: одного разу, ще будучи Володею, він зламав трубу під умивальником, яким користувались семеро людей і, звичайно, усім було не прикольно. Логічно, що прозвучала фраза: "Вова, слухай, ти зламав, то, будь добрий, полагодь". Він погодився. І те, що він зробив, назавжди змінило наше ставлення до Вови. Справа в тому, що він якимось дивним чином умудрився відірвати ту трубу, якою вода текла з умивальника в каналізацію. Що робить Інжинєр? Він бере великий пакет із супермаркету, рве його на три рівні смужки, якими згодом фіксує ту трубу. діаметр верхньої труби менший, а нижня труба "балансує" на трьох "розтяжках" із поліетиленового пакету. Найцікавіше, що воно все "фуричить" і вода тече у каналізацію! тут ми його і прозвали Інжинєром. Пізніше прийшло літо, ночі стали теплими, але Інжинєр ніяк не міг позбутись доволі цікавої звички спати у светрі та спортивних штанах. тобто, коли усі хлопці в кімнаті спали у білизні, Інжинєрушка впевнено перед сном вдягав світ "козирний" синій светр і такі ж колоритні штани.Вікно, як і личить чоловічій кімнаті гуртожитку, у нас було зламане і воно просто знімалось, а не відчинялось. Ніч, жара. Крізь сон я чую шурхіт і бачу картину, яка досі для мене залишається нерозгаданою: Інжинєр у своїй повній нічній екіпіровці підходить до вікна, знімає його і акуратно притуляє його до віконної рами. Це нагадує режим пластикових вікон "мікровентиляція". Після того він, з почуттям виконаного завдання, ховається під свою ковдру (!), не змінивши жодної деталі свого нічного туалету. Зняти кофту? Штани? Відчинити вікно, в кінці кінців? НЄ-А! То для лохів. Одного разу я зайшов у кімнату і помітив, що абсолютно увесь посуд, ємність якого перевищувала 200 грам, залитий окропом і в ньому настоюється якесь зілля. Так Інжинєр варив чаї. Гучний вибух з мікрохвильовки свідчив про невдалу спробу Інжинєра зварити яйце. Додам, він навіть не використовував води. Він просто помістив яйце у мікрохвильовку і ввімкнув її. Його сусід уві сні закладав ногу на бильце Інжинєрового ліжка. Реакція не змусила довго себе чекати: Інжинєр цвяхами прибив до бильця виделку так, щоб її зубці кололи ногу його сусіда при спробі зазіхнути на територію чужого ліжка. Одного разу Інжинєр спав, коли ми розвели полеміку на тему релігії. Посеред розпалу розмови Інжинєр прокидається, видає фразу "Іслам вопше дебіл" і засинає, ніби нічого не сталось. Ось такий у мене друг. Загалом він добрий, розумний і ніколи не залишить друга в біді, але його манера мислення, підхід до проблем та нестандартне вміння їх вирішувати і зробили у свій час із Володі Інжинєра.

Наталя (Солоне, Дніпропетровська обл.)
Привет всем! Хочу рассказать историю о больших поступках своего друга. Зовут его Владислав. Он помогал мне пройди и пережить тяжёлые Роды, причём все три!!! не знаю как бывает было если бы не он,наверное, намного тяжелее.Он в буквальном смысле когда ноги не держали носил меня на себе. СПАСИБО ТЕБЕ РОДНОЙ ЩА ТВОБ ПОМОЩЬ!!!На такой поступок отважаться далеко не все,может это банально, но мой лучший друг это мой муж!! чего всем желаю.

Оксана (Полтава)
Моє ім'я Оксана і я хочу розповісти історію про людяний вчинок своєї справжньої подруги Маринки.Ми товаришували ще з першого класу,сиділи за однією партою,ходили разом додому ,разом закохувались в одних і тих же хлопців,одним словом були подругами не розлий вода.Ми завжди сиділи на першій парті,бо були обоє вискочками-відмінницями,і завжди хотіли першими відповідати.Але була ще прихована причина того,чому ми обирали першу парту,тому що у мене був дуже поганий зір(я не бачила тексту на дошці навіть з першої парти,і дуже цього соромилася.Моя подруга в прямому сенсі цього слова була моїми "очима" і завжди надиктовувала мені умови задач і те ,що було написано на дошці.Одного разу під час контрольної роботи з математики Маринка вслух диктувала мені умови рівнянь,які я повинна була вирішити.Вчитель почула наші розмови і зробила зауваження ,після чого забрала зошит подруги і поставила ій за контрольну роботу двійку.Подруга не видала справжню причину нашої розмови і мовчки подала щоденник на двійку і зауваження про погану поведінку.Я ту контрольну написала на 5,дякуючи їй.Ось така у мене подруга Маринка.І нам вже майже по 30 років,але наша дружба стала ще міцнішою.

Сергій (Львів)
Доброго дня, шановні Сергій Васильович та Наталія Леонідівна!) Я також Сергій Васильович, тільки сі зі Львова) Хочу розповісти про свого кращого друга і по духу брата, еталона моральності та чесності Пєтьку, вчинком якого я дуже пишаюсь. Одного літа працювали ми з друзями біля Одеси, термін роботи у хлопців закінчувався і зранку вони мали роз"їхатись по домів) Хлопці закатали гучну гулянку, тільки циган, ведмедів І Сердючки на баяні там не вистачало) Я залишався на довший термін, зранку на роботу, тому участь в епічному знищенні алкоголю та співах не приймав. А по сусідству з нами широко розлягав баштан зі сторожами, вишками та іншими атрибутами). Алкоголь явно переміг в нерівному бою з інтелектом, і захотілось моїм дружбанам адреналіна методом несанкціонового вилучення ягід з поля) Потреби в них особливо не було, але булки явно хотіли пригод) І ось через 10 хв їх походу, роздались постріли (скоріш за все, холості) і вбігать мої горе-дрібні жуліки з очима бєшєних сельодок і какающих бєлок) Але кавуни принесли. Зранку Петро з сумним виглядом каже: - Серьога, пообіцяй мені дещо, дай слово. -Ок, даю. -Совість мене мучає, негарно ми. От тобі купюра Лесі Українки, занеси сторожу, вибачся і заплати. Ну що ж, раз слово дав, мушу виконувати. Хоч і не приймав участі в тому криміналі) Йду до сторожа з повинною, думаю-щас він мене там і пристрелить тою сіллю, кажу-так і так, то ми були, прийшов заплатити. В сторожа певне таке перший раз за життя було, щоб якийсь дурік сам признався. Розчулився, думав,щас скупу чоловічу сльозу пустить. І надав мені за нашу чесність безлімітний абонемент пастись в нього на полі до кінця мого перебування там. Бережіть своїх кращих друзів, виконуйте обіцянки і будьте чесними !

Олена (Харків)
Всем привет, меня зовут Елена! Я хочу вам рассказать историю, которая произошла со мной, когда я была в 7-ом классе . Это было за неделю до последнего звонка, я шла в школу со своей подругой Настей и со своим братом Эдиком. Мы уже опаздывали, и я предложила немного сократить путь. Короткий путь пролегал через старое заброшенное место, там росли туйки, елки и т.д. Ну, короче, мы идём и вроде бы никаких приключений не должно было случиться. Но интуиция подвела. Когда мы проходили мимо какого-то дома, то увидели большую собаку дремавшую возле конуры. Эдик начал свистеть и тут, словно по команде « фас», эта собака сорвалась с места (к сожалению, она была отвязана) и помчалась прямиком на нас (калитку она открыла без труда). Мы чуть не уссались и маханули от неё наутёк. До школы осталось немного, всего лишь несколько десятков метров. От страха мы напрягли свои мышцы и понеслись ещё быстрее. Но псина не отставала и тоже ускорилась. Через секунду мы уже забегали в школу. По пути сбили охранника и ввели в полное ошеломление техничек. Со скоростью молнии мы забежали на третий этаж, псина за нами. Забежали в свой кабинет, но собака, к счастью, не успела за нами. Но мы рано обрадовались. Классуха решила куда-то выйти (она не знала про собаку), и, едва она открыла дверь, как моментально замерла! Я поняла, что она решила не делать лишних движений. И тут, к величайшему моему удивлению, к собаке подбежал мужик и, извинившись, сказал, что это его собака и через пару минут увёл её. Потом мы ещё долго впоминали эту историю и каждый раз закатывались смехом.

Антоніна (Делятин)
Наша дружба розпочалася одного літнього ранку на мості, який проходив над гірською рікою. Саме там 8 років тому я зустрічала сонце після випускного вечора. І, як виявилося, мені вдалося зустріти не тільки сонце, але й хорошого друга. Ми з ним потрапляли в різні ситуації: хороші і погані. Разом насолоджувалися прогулянками по Будапешті. Разом отримували вищу освіту. Разом пробували імігрувати в США. Розтринькали на це діло всі гроші, які мали. Дуже засмутились нашій невдачі, бо вже набудували купу планів для реалізації в новій країні. Але всі негаразди були дрібницями, бо кожен вмів підтримати, заспокоїти та підбадьорити один одного. Ми разом подорослішали, набралися життєвого досвіду і продовжуємо насолоджуватися своїми дружніми стосунками. Бажаю всім в цьому житті відчути, що таке справжня дружба: безкорислива, вірна, невимушена та всенадихаюча.

Євген (Першотравенськ)
Мой лучший дргу это Я, я общаюсь сам собой, люблю гулять одни, так как друзей нет, постоянно делаю тренеровку для глаз, потому-что у меня зрение плохое, а так больше ничего сказать не могу!

Наталя (Харків)
Ми знайомі 20років, приблизно стільки ж - товаришуємо. Зараз у кожного з нас не найкращі часи, але ми залишаємося попри все на зв"язку. Ти сам пам"ятаєш, як в 2006році зареєстрував команду для участі в молодіжних змаганнях? Завдяки тобі ми можемо всі збиратися раз на рік, і бути просто щасливими, що ми є один в одного, щось пригадувати і сміятися, ділитися планами на майбутнє і разом мріяти. Мій дорогий, мій любий друже Греченко Віталій, дякую тобі за нашу найкращу команду, за наш чудовий спільний прект, за твою небайдужість до всього, що діється навкруги. Я щаслива, що ти мій BEST ДРУГ!

Оксана (Северодонецк)
Мой лучший друг Роман,однажды уехал со свадьбы брата,так как мне была неодходима его помощь.Готов прийти на помощь всегда,очень чуткий и заботливый друг.Знакомы уже больше 10 лет

Емілія (Болехів)
Моя подруга Я хочу розповісти про свою. найкращу подругу. Її звати Аня. Вона моя ровесниця, ми вчилися в одному класі. Аня- цілеспрямована, старанна і терпляча. Завжди домагається свого, як важко б не було. Ще вона дуже акуратна і ввічлива. Аня з задоволенням допомагає мамі по господарству. Ми з нею разом любимо дивитися комедії і мультфільми. Аня товариська і весела. З нею завжди цікаво. У важку хвилину на неї можна покластися, знаючи, що вона завжди допоможе. Аня чудова подруга. Якщо ми ненадовго розлучаємося, то мені сильно її не вистачає.

Оксана (Полтава)
Моя подруга кожного ранку обіймає трьох незнайомих перехожих уже протягом декількох років йдучи на роботу! Каже ,що ці обійми - це найкраще,що вона робить за день( вона працює в дослідній лабораторіі).

Олександра (Херсон)
У меня есть подруга, с которой раньше я не сильно общалась, но когда я была беременна, она приходила ко мне в гости, приносила тортики, пирожное, суши, ну в общем все что я хотела) Но потом меня бросил парень, и я даже не знала как обращаться с ребенком, и как его даже купать. И тогда Людочка предложила мне свою помощь, хотя у нее был уже ребеночек двух месячный, она оставила его на бабушку, и поехала ко мне, у меня даже не было за что еды купить, она дала мне просто так денег, я ей очень благодарна за это, она как мой ангел хранитель, я ей очень благодарна, она меня всему научила, и помогла, когда все от меня отвернулись.Спасибо Людочка, ты самый дорогой мне человек!!!

Анна (Павлоград)
У меня есть друг, он мой лучший друг мы с ним дружим достаточно долго. И вот совсем не давно, ну 4 года нетак то и долго я загарелась идеей завести собачку но простую, я как всегда с ним посоветовалась он мне сказал что лучше возьми в приюте. На следующий день мы с ним пошли в приют, я выбираю себе собаку а он ходит за мной , я себе уже выбрала собачку радуюсь себе, поварачиваю голову на него а у него реально слёзы на щеках , я спрашиваю что стобой а он ,,собак жалко живут в таких условиях что просто абзац еды нет воды нет все тощщие,, . Я забрала к себе свою новую собачку . И на следующий день узнала что он пожертвовал 1000 грн в приют. В итоге он ослужил вернулся и теперь каждый месяц ездит туда отдает корм для животных и деньгами тоже помогает. Вот такими друзьями я реально горжусь вот это реально мужской поступок

Любовь (Новокузнецьк)
Однажды было очень тяжелое время когда болел ребенок и в один прекрасный момент начался приступ астмы что делать не знали и лекарства не было .Позвонила брату мужу Сергею и обьяснила ситуацию он в 3 часа ночи примчался нашел лекарства и привез его .После этого мы его считаем нашей палочкой выручалочкой, Сергей всегда приходит на помощь и просто так мы длагодарны судьбе и Серже что он у нас есть хоть и сейчас живет далеко.

Лєра (Київ)
А у мене своя історія знайомства з особою, котру сміливо можу називати best-другом, і знайшлися ми наступним чином: якось влітку, хорошого світлого дня, я сиділа на барвистому бордюрі арт-фонтану, що на Пейзажній Алеї, - ці місця знайомі, певне, кожному жителю міста; дуже скоро до мене підійшов стильно та доволі оригінально вдягнений молодий чоловік та, з дещо заклопотаними інтонаціями у голосі, запитав, чи не знайдеться в мене пара-трійко свіжих овочів до обіду - огірків та помідорів, а ще - молодої картопельки. Він говорив діловито та серйозно, у той же час спокійно й просто - а я й собі відповіла, без найменшого граму подиву, мовляв, "а? шо? де - ета ви о чьом?" - що, наразі, з собою картоплі нема, але за містом є грядки топінамбуру, і можу наступного разу навезти його досхочу. Грядкознавець представився Оззі Ужасним, хоча в звичному житті він - Святослав, а розмова продовжилася до пізнього вечора й триває жваво досі :)

1
2
< Попередня | Наступна >

📱 Слухайте зі смартфона

Рок-цитата наступна

Звідки береться наш драйв на сцені? З ДНК! З 12 річного віку. З 200 рок-концертів, які ми відвідували з дитинства! Ми взяли з них найкраще! Joe Elliott Def Leppard

Добро робити легко!

Допомагаємо дітям разом