Ксенія Владіна

Родина хотіла Олеся-художника, результат - Ксенія-журналіст )))

Запросто — перепливаю Дніпро... на човні.
Запросто — воджу машину... брата.
Запросто — катаюся на ковзанах і роликах... майже ніколи, бо не маю на це часу.
Запросто — зіграю вночі на гітарі... не зважаючи на обурення сусідів.
Запросто — розфарбую старий стіл маленькими синіми слонами... щоправда, вони вийдуть кривими і меблі доведеться забілити...

Я б сказала, що Ксенія Владіна — людина руху. Вдома на мене кажуть — вихор, я примружившись відповідаю — просто прудка. Останнього разу прудка — заплуталася у шторі і завалила карниз, мабуть, все ж таки вихор ))))

Я не люблю фальші, глупств, хитрощів і розчарувань. Обожнюю свою роботу, маму і старий етюдник з купою застиглих фарб. Мені б художньої олії та пару мастихінів, тоді було б діло, каже вчитель живопису. Я не ображаюся, бо знаю - ще напишу гарне полотно.

Журналістикою я почала марити ще в 7 класі. Життя подарувало і професію, і роботу, і гарний колектив. Тепер головне - не розгубити по дорозі те, що назбирала...